Домогосподарства та їх типи

  1. Вступ
  2. Можливості вибору домогосподарства і обмеженість їх
  3. Перевага домогосподарства
  4. Оптимальний план споживання домогосподарства
  5. Основні фактори, які впливають на попит домогосподарства
  6. Пропозиція домогосподарства
  7. Висновки
  8. Використана література

Вступ

Домогосподарству як одному з суб'ектiв мiкроекономiки належить надзвичайно важлива роль у системi економiчних вiдносин. В Українi з розвитком ринковихвiдносиндомогосподарство опинилося в новихумовах функцiонування.

1. Можливостi вибору домогосподарства i обмеженicть їх

По-перше, задоволення потреб домогосподарства у матерiальних та нематерiальних благах виступаєприродною метою виробництва. Попит домогосподарств єодним з найвагомiших компонентiв сукупного попиту на кiнцевi блага. По-друге, домогосподарства яквласники виробничих факторiв передають їx дiловим одиницям (пiдприємствам) , якi мають здiйснювати їхнє ефективне поєднання. По- третє, частина доходу, що не використовується домогосподарствомвпродовж поточного перiоду, перетворюється на заощадження i може за певних обставин стати потужним джерелом економiчного зростання країни. Можна констатувати, що домогосподарство виконуєв економiцi три основнi функції:

  • споживання
  • постачанняфакторiв виробництва
  • заощадження

Отже, домогосподарство це економiчна одиниця, що складається з одного та бiльше чоловiк, якi ведуть спiльне господарство, що забезпечуєeкономікуфакторами виробництва i використовуєзаробленi на цьому кошти дляпоточного споживання товарівта послуг i заощадження з метоюзадоволення своїхпотреб. Проте з погляду мiкроекономiчного piвня господарювання провiдною виступає, безумовно, функцiяспоживання.

Для того щоб проаналiзувати, як домогосподарство здiйснює цю функцiю, економiчна наука вдається до ряду абстракцiй, що дають можливiсть вивчити поведiнку об'єкта аналiзу в чистому виглядi. По-перше, вважається, що домогосподарство виступає єдиним економiчнимсуб'єктом iреалiзує свої потреби як єдине цiле; тобто не береться до уваги його внутрiшня структура, воно ототожнюеться з поняттям "iндивiд". По-друге, допускається, що домогосподарство отримуе доходи за рахунок продажу факторiв виробництва, точнiше, їxнix послуг, за використання або перерозподiл мiж членамисуспiльства i витрачаєїx повнiстю на споживання, не роблячи заощаджень. По-третє, вважається, що воно може споживати вci споживчi блага, якi виробляються на цей момент виробничим сектором, i цi блага вважаються при цьому безкiнечно подiльними; наявна повна iнформацiя про споживчi властивостi благ. По-четверте, не беруться до уваги такi діїдомогосподарства, якi можутвплинути на йогопоточне споживання, а саме: збiльшення або зменшення майна, взяття кредиту, вкладання частини доходіву запасиспоживчого призначення.

За таких обставин домогосподарство ставиться в умовивибору: йому треба розподiлити наявнi грошовi доходи мiж рiзними благами, що задовольняють йогопотреби. Саме цей процес насампередi цiкавить eкономістів, тобто, як домогосподарство приймае рiшення щодо певноїструктур и споживання.

Можливостi вибору домогосподарства обмеженi багатьма факторами: це рiвень i структура виробництва; структура потреб цьогодомогосподарства i рiвень насичення деяких з них (так, досить швидко насичуються за нормальних умов потреби у базових продуктах харчування, тодіяк духовнi та соцiальнi потреби практичноне знають межi насичення; в мipy задоволення фiзичних потребспоживання переключається на потреби бiльш високого рiвня); piвень доходівдомогосподарства, адже в умовах ринковоїекономiкипереважна бiльшiсть економiчних благ надається лише в обмiн нагрошi; рiвень цiн, встановлений ринком, на який домогосподарствочерез те, що воно єлише одним з численноїмножини споживачiвблаг, вирiшально впливати не може, отже, приймаєйоготаким, яким він є. Сукупнiсть наборiв благ, доступних за умов таких обмежень домогосподарству, i єтой простiр, в якому домогосподарствомаєсвободу дiй щодо споживчого вибору. Отже, домогосподарствомає вирiшити проблему: при певнiй структypi та piвнi потреб i доходівзнайти таку комбiнацiю споживчих благ, яка б максимальновiдповiдала йогопотребам.

Якщо потреби домогосподарства єварiацiйною величиною, то рiвень доходів- наявна величина, яка з фiнансового боку встановлюємежу задоволення потреб, iнакше кажучи, являєсобоюбюджетне обмеження. Оскiльки згiдно з попереднiми припущеннями вci доходи домогосподарства мають витрачатися на споживання, бюджетне обмеження набувае вигляду:

Так, якщо отримуваний доход дорiвнює100 г. о., а цiни на продукти Х та Х2 становлять вiдповiдно 5 i 10 г. о., бюджетне обмеження матиме вигляд 100 = 5х[ + 10Х2'

Сукупнiсть планiв споживання, яка задовольняєце обмеження, називають фiнансово можливими планами споживання. Як видно з малюнка, сукупнiсть фiнансово можливих планiв обмежена прямою, яка вiдповiдаєбюджетному обмеженню. Плани споживанняА та В єфiнансово можливими, тодi як С - нi. Проте оскiльки домогосподарство, згiдно з припущенням, маєвитратити вci наявнi грошi на споживання, воно буде реалiзовувати лише тi плани, що лежать на бюджетнiй прямiй М. Точки перетину графiка бюджетного обмеження з осями координат показують, яку кiлькiсть одного блага може спожити iндивiд, якщо повнiстю вiдмовиться відспоживання iншого.

На фiнансовi можливостi домогосподарства впливають розмiр отримуваного доходу М (чим вінбiльший, тим цi можливостi за iнших незмiнних обставин ширшi), цiн на блага (зростання цiн вестиме до змiщення бюджетного обмеження вниз i навпаки) та вci фактори, що зумовлюють змiну цих параметрiв, наприклад оподаткування доходів, введення або пiдвищення податкiв на споживання, рацiонування тощо.

2. Переваги домогосподарства

Виходячи з наявного бюджету, домогосподарство мaєздiйснити свiй вибiр з численних фiнансово можливих планiв. Чим воно при цьому керується? Уявленнями про те, якою мiрою певне благо може задовольнити йогопотреби. Отже, iндивiд маєвiддати перевагу одному з доступних варіантівспоживання, вiдмовившись вiд ycix iнших.

Проанaлiзуємо вибiр домогосподарства (iндивiда) в деякiй умовнiй екстремальнiй ситуацiї. Уявiмо, що хтось А, вiдвiдуючи театральну виставу, в aнтрактi зайшов до буфету, щоб трохи втамувати голод. Однак, на жаль, вінприйшов занадто пiзно, i в буфетi залишилося лише два бутерброди - один з сиром, другий з ковбасою. Bci наявнi варiанти споживання А обмеженi в кiлькостi тахарактеризуються рiзним piвнемжаданостi або корисностi. Найперше, Аxотівби з”їсти обидва бутерброди; якщо ж грошей вистачить лише на один, то будь-який з них; якщо ж грошей не вистачить навiть на один бутерброд, то пiти, не з”ївшинiчого. Цимохарактеризовано порядок переваг iндивiда. Яка з альтернативспоживання буде реaлiзована - залежить лише віднаявного бюджету А.

Цей умовний приклад показує, що порядок переваг домогосподарства

має відповідатидати певним властивостям, яків сукупностіописують рацiональну поведiнку споживача.

По-перше, А, як ми бачили, вибрав одну з наявних альтернатив, визначивши, яка з них краща. Це означає, що iндивiд повинен умiти оцiнити набори благ з точки зору їхвiдповiдностi йогопотребам та бюджетним можливостям. Цю властивicть переваг називають повнотою.

По-друге, А не потрiбно зicтавляти вci можливi варiанти споживання один з одним; йому достатньо знати, який з них для ньогонайкращий, тобто віннапевне знає, що з”їсти один будь-якийбутерброд - це краще, нiж нiчого, але ще краще – з”їсти обидва, i з таким вибором уже не варто порiвнювати варіантз пустим шлунком ця властивicть переваг дicтала назву транзитивностi.

По-трете, знаючи своїпереваги, А реaлiзуєтой фiнансово можливий план, який для нього маєнайвищий рейтинг, тобто перший. Цю властивicть переваг називають рацiональним вибором, адже iндивiд маєреaлiзувати найкращий з доступних йому планiв споживання.

Повнота i транзитивнicть переваг, рацiональнiсть вибору - це основнi властивостi порядку переваг домогосподарства, хоча нимиперелiк не вичерпується. .

Здiйснений анaлiз переваг А показав, що два з наявних планiв споживання віноцiнюєоднаково, тобто iндиферентно. Якщо з”єднати на графiку точки, що вiдображають yci плани споживання, дояких iндивiд iндиферентний (байдужий) , можна отримати криву, що дicтала назву крива iндиферентностi (байдужостi), яку наведено на малюнку 2.Очевидно, що таких кривих, якi єграфiчним зображенням планiв споживання, може бути нескiнченно багато, томукажуть про те, що iндивiд має "карту байдужостi". Оскiльки набiльш високих кривих байдужостi мають розмiщуватись плани споживання, яким надається перевага над тими, що знаходяться набiльш низьких кривих, цiльова установка споживача полягае в тому, щоб досягги найвищоїз досяжних кривих байдужостi, або, iнакше кажучи, найповнiше задовольнити своїпотреби, максимiзуватисвою кориснicть (корисний ефект відспоживання певного набору благ).

Наявнiсть планiв споживання, мiж якими iндивiд iндиферентний, означає, що iндивiд, задовольняючи свою потребу, може впевнiй пропорцiїзамiщувати споживання одного блага iншим. Так, при переходi BiA плану споживання А (включае в себе 3 од. блага Х2 та 1 од. блага Х1) доВ (вiдповiдно 2 од. блага Х2 та 4 ОД. блага Х1) вiдбуваєть