Особистісно орієнтований підхід у вивченні іноземної мови (англійської)

Вступ.

Розділ 1. Теоретичні аспекти вивчення особистісно-орієнтованого підходу до навчання.

1.1. Особистісно-орієнтований підхід до навчання в сучасних умовах.

1.2. Оновлення змісту в умовах особистісно орієнтованого навчання.

Розділ 2. Особистісно орієнтований підхід у вивченні англійської мови.

2.1. Конспекти уроків англійської мови.

Висновки.

Список використаних джерел.

Вступ

Сучасні інтеграційні процеси, входження України в Європейський освітній простір, міжнародний обмін інформацією у різних галузях знань значною мірою впливають на підвищення статусу іноземної мови як важливого засобу комунікації та навчального предмета, що вимагає реформування мовної освіти на різних її ланках. Цей аспект теоретично обґрунтований Ш.О.Амонашвілі, Н.Д.Гальсковою, А.Ф.Гергель, О.Й.Негневицькою, В.М.Плахотником, Т.К.Полонською, Є.Ю.Протасовою, C.В.Роман, А.М.Шахнаровичем, Т.М.Шкваріною та іншими.

Актуальність.Суспільні перетворення в системі освіти, діяльність наукової громадськості впродовж останнього десятиліття в Україні спонукають до активізації проблеми змісту, форм і методів особистісно орієнтованого навчання в умовах суспільного виховання.

Проблемі особистісно орієнтованого підходу в навчанні присвячено ряд психолого-педагогічних праць, у яких висвітлено окремі її аспекти: забезпечення сприятливих умов формування людини як унікальної особистості (Б.Г.Ананьєв, Г.О.Балл, І.Д.Бех, О.В.Киричук, О.Л.Кононко, М.В.Левківський, В.О.Сухомлинський та ін.); визначення психолого-педагогічних вимог до реалізації особистісного підходу в навчанні (К.О.Абульханова-Славська, В.В.Давидов, О.М.Пєхота, Л.М.Проколієнко та ін.); розробка форм особистісно орієнтованого підходу до навчання (В.І.Андреєв, О.В.Барабанщиков, Л.М.Деркач, І.О.Зимня, О.Я.Савченко, М.Ф.Феденко та ін.); забезпечення умов особистісно орієнтованого навчання та виховання (В.В.Рибалка, В.В.Суриков, І.С.Якиманська та ін.).

Проте у педагогіці й психології залишаються недостатньо дослідженими проблеми комплексного підходу до розробки змісту особистісно орієнтованого навчання іноземної мови в шкільних закладах; визначення умов для реалізації творчого потенціалу особистості, формування і розвитку пізнавальних інтересів дітей та форм активності у процесі навчання.

Мета: розкритиособистісно орієнтований підхід у вивченні іноземної мови.

Завдання роботи:

  • показати особистісно-орієнтований підхід до навчання в сучасних умовах;
  • оновлення змісту навчання в умовах особистісно орієнтованого навчання;
  • особистісно орієнтований підхід у вивченні англійської мови (конспекти уроків з англійської мови для 5, 6 і 10 класів).

Розділ 1. Теоретичні аспекти вивчення особистісно-орієнтованого підходу до навчання

1.1. Особистісно-орієнтований підхід до навчання в сучасних умовах

Мета будь-якого навчання – навчити людину щось робити: керувати машиною, станком, чи літаком, чи писати українською без помилок. Отже, система освіти має озброїти людей не лише певною сумою знань, а мусить навчити їх діяти „зі знанням справи”, - тобто навчити застосовувати знання в дії – і практичній, і теоретичній, пізнавальній і професійній, фізичній і розумовій – будь-якій і такій, яка потрібна суспільству і працівнику. Одним словом, потрібна компетентність у справах і цьому треба вчити[12, с. 13].

Час, в який ми живемо, це формування нової цивілізації. Суспільству потрібні свідомі, компетентні громадяни. Життя кожної людини – це шлях до самої себе. Початок ХХІ століття означений напруженим пошуком нового світорозуміння, нових перспектив розвитку компетентної особистості, спроможної створити свій життєвий проект, відповідально ставитися до життя, впевнено приймати історичний виклик нового тисячоліття. Про це наголошено в Концепції 12-річної загальноосвітньої школи.

„Школа – це простір життя дитини; тут вона не готується до життя, а повноцінно живе, і тому вся діяльність навчального закладу вибудовується так, щоб сприяти становленню особистості як творця і проектувальника свого власного життя” [12, с. 13]. Статус людини в суспільстві залужить від неї самої. Ми повинні самі внести ті зміни, які хочемо бачити в світі. За словами А.Франса „Коли людина мислить, вона має сумнів, але вона впевнена, коли вона діє” [12, с. 14]. Чотири найважливіші компоненти навчання на засадах розвитку життєвих навичок: навчитися здобувати знання, навчитися бути собою, навчитися жити разом, навчитися дій.

Які ж фактори формують нашу особистість і роблять кожного з нас унікальною особою? Це, безперечно, родина, однолітки, суспільство.

Життєві навички формують індивідуальність у кожній дитині. Для того, щоб допомогти їй сформувати життєві навички, які змінять її життя на краще, важливо, щоб люди яких залучено до створення навчального плану та шкільної програми, знали

Мистецтво викладання видозмінюється в мистецтво навчити дітей того, як потрібно самостійно вчитися. Людський мозок – немовби трамплін, із якого можна злетіти в чарівний світ геніальності. Сьогоднішні учні – це перше покоління, що виростатиме посеред цифрових комунікаційних засобів.

Життєві навички – це здібності, які допомагають нам адаптуватися та відповідно поводитися і ефективно вирішувати проблеми повсякденного життя.

На думку психологів без знання основних принципів психології вчителю нелегко адаптуватися до шкільного середовища, доки він не витратить багато часу і зусиль на те, щоб довідатися, як можна оптимально використовувати і розвивати можливості кожної дитини і як взагалі можна порозумітися з учнями.

Щоб висувати оригінальні ідеї, необхідно не просто бачити те, що бачать інші, а й уміти організувати ту чи іншу інформацію по-новому.

При вивченні, наприклад, біології чи валеології спочатку варто поставити перед собою три основні запитання.

- Куди прямують мої учні в плані досягнень в освіті?

- Яким чином вони туди дістануться?

- Як Ви дізнаєтесь або оцінюватимете, чи дісталися вони до цілі?

Небажання вчитись, яке останнім часом набуло розмаху і характеру епідемії, на мою думку, можна пояснити декількома причинами. Перша – недосконалість шкільних програм, за якими не лише не цікаво, а й неможливо вчитись. Адже той величезний обсяг інформації, який отримує учень щоденно з кожного предмета, не в змозі втримати в пам’яті навіть найздібніший учень. Та й чи варто? А його потрібно запам’ятати, опрацьовати, осмислити і, головне, вміти застосувати в повсякденному житті. Адже не секрет, що значна кількість знань, отриманих ціною великих зусиль і важкої щоденної праці так і залишається лежати на поличках міцної дитячої пам’яті. Друга причина, те що діти, які вчились на „відмінно” не завжди займають гідне місце в житті. Бо чи завжди переважають знання й компетентність, коли на терези з іншого боку поставлені тугий гаманець або ж вигідне знайомство?

Ситуація має змінитись, і обов’язково на краще. Людина, яка бачить перед собою чітко визначену мету, можливість реального застосування своїх знань, умінь, здібностей і гідної їх винагороди, не може бути незацікавленою отримати ці знання, розвивати свої здібності. І це не мрії про прекрасне далеке, це реалії сьогодення. Настає час професіоналів, поширюється мода на здоровий спосіб життя, на інтелект. На думку вчених, інтелект має та людина, яка правильно оцінює, розуміє й думає, яка завдяки своєму „здоровому глузду” та „ініціативності” може „пристосуватися до умов життя” [12, с. 15]. По суті інтелект – це те, що додає особливої значущості людині, дозволяє їй динамічно змінювати навколишній світ, перебудовувати середовище під себе, а не пристосовуватись до умов мінливої діяльності. Бо інтелект складають:

- дані або знання інформації;

- здатність знаходити або створювати знання.

Розвиток інформаційних технологій, бурхливе нагромадження, безперервне оновлення, ускладнення наукової інформації, вторгнення її в усі сфери життя та діяльності людини є визначною особливістю сучасності. Школа і освіта мусить налаштовувати молодь на успіх, на навчання впродовж всього життя.

У Міжнародному опитуванні Тисячоліття були отримані цікаві дані щодо життєвих цінностей населення планети. На запитання „Що є важливим у житті?” були отримані відповіді, де на перше місце населення 50 країн світу поставило здоров’я і сімейне життя [12, с. 15].

Згідно даних Інституту соціології НАН України на думку старшокласників, майбутнє залежатиме перед усім від особистих здібностей, волі, вмінь, сприятливої чи несприятливої ситуації в суспільстві.

Перспективна система освіти створюється на основі поєднання найновіших природничих і гуманітарних знань, і одним із пріоритетних завдань її має бути формування в молодих людей такої життєвої компетентності, яка надасть їм змогу оволодіти життєвими і соціальними ролями, з тим щоб гідно жити в умовах нового століття.

Якщо