Історичний огляд розвитку картографування населення України

Вступ.

Розділ 1. Історія картографії України.

1. 1. Перші дослідження з історії картографування.

1.2.Дослідження картографування в Україні в ХХ ст.

1.3. Картографування на сучасному етапі розвитку.

Розділ 2. Тенденції і перспективи розвитку картографії та картографування

2.1. Головні чинники картографічного розвитку. Характерні риси картографування.

2.2. Негативні тенденції картографування.

2.3. Шляхи вдосконалення подальшого розвитку картографування в Україні

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Актуальність теми. Картографія, як відомо, це галузь науки, техніки, виробництва і навчальна дисципліна, яка охоплює вивчення, створення та використання різноманітних картографічних творів. Картографування - це комплекс робіт (польових і камеральних) зі створення карт.

Актуальність картографічних досліджень населення на сучасному етапі зростає в зв’язку з поглибленням кризової демографічної ситуації в Україні. Актуальним є розробка шляхів та методів створення електронних динамічних моделей проблемно-практичної орієнтації з широкими можливостями оперативної обробки і поновлення інформації.

Наукова значимість проблеми та її недостатнє вивчення і визначають актуальність теми дослідження.

Динамічні аспекти надають картам природи, населення, господарства додаткову наукову цінність, відкривають перспективу для різноманітних теоретичних узагальнень.

Метою дослідженняє з’ясування характерних рис та особливостей розвитку картографування населення України. Для досягнення цієї мети у дисертації вирішується ряд задач: визначення картографування населення у системі картографування; дослідження змін у розвитку картографування населення України; аналізу досягнень у картографуванні населення.

Питання розвитку різних напрямів картографування (атласного, тематичного, топографічного та спеціального) досліджували: історію картографування – Я.Л. Жупанський, В.П.Павлова, Р І.Сосса, А.С. Харченко [19,22]; сільськогосподарського - А.П. Золовський, Т.І. Козаченко, І.Ю. Левицький [6, 11, 12]; природоохоронного - А.П. Золовський, О.Є. Маркова, Г.О. Пархоменко [7]; геолого-економічного - В.Л. Приседько; еколого-приро-доохоронного - В.А. Пересадько; природокористування - Л.Г.Руденко, Г.О.Пархоменко та ін. [10]; еколого-географічного - Л.Г. Руденко, В.А. Барановський, А.І. Бочковська, І.О. Горленкота ін.[1,17,24]; історичного - О.Є. Маркова; медико-географічного - В.О. Шевченко [23]; земельних ресурсів - В.П. Разов [15]; виробничо-територіальних комплексів - Я.І. Жупанський, О.І. Шаблій [5]; транспортного - О.Є. Маркова; туристичного - Ю.І. Прасул, В.Ф. Северинов; топографічного - Є.Д. Десятов, 0.0. Донцов, A.M. Дьогтяр, Р.І.Сосса, П.М. Шевчук та ін. [3]. Загальні питання розвитку картографування в Україні опрацьовували А.П.Золовський, І.Ю.Левицький, Л.Г. Руденко, Р.І. Сосса [8,20,21].

Об'єктом дослідженняє історичний розвиток картографування.

Предмет дослідження– розвиток картографування населення України.

Хронологічні рамкидослідження зумовлені поставленими метою і завданнями.

При розгляді картографічної діяльності як суспільно-історичної системи, що розвивається і удосконалюється у часі, завжди існує потреба виявляти тенденції розвитку картографії та картографування для внесення до цього процесу необхідних коректив, а також для формування завдань і напрямів подальшого розвитку.

Наші дослідження з теми «Історичний огляд розвитку картографування населення України», узагальнення досвіду вітчизняного та зарубіжного картографування, опрацювання великого масиву літератури з картографії дозволили виявити сучасні тенденції його топографічного і тематичного напрямів.

Актуальним залишається картографічне забезпечення вищих навчальних закладів. Крім серії стінних карт, на наш погляд, до комплекту картографічних творів для вищої школи повинні входити науково-довідкові та довідкові атласи, електронні версії карт і атласів на компакт-дисках (CD-Rom), а також роздатковий матеріал для вивчення топографічних карт. Серія стінних карт має включати комплексні науково-довідкові карти світу, материків (загальногеографічні) і України.

Розділ 1. Історія картографії України

1. 1. Перші дослідження з історії картографування

Перші дослідження з історії картографування території України датуються кінцем XVІІІ - початком XІX ст. Наприкінці XVІІІ ст. польський вчений Ян Потоцький (1761-1815) видає опис італійських карт-портоланів (компасних карт) Чорного моря XІV-XV ст. Український і російський історик та археограф Д.М. Бантиш-Каменський (1788-1850) як додаток до 4-томної "Іcтopії Малої Pocії..." у 1830 р. публікує російський переклад Генеральної карти України Гійома Боплана (містилась у 2-4-му виданнях). Дослідженнями історії морських зйомок і створення карт займалися керівник Чорноморського гідрографічного депо Н. Кумат, історики, професори Рішельевського ліцею в Одесі Філіпп Брун (1804-1880) та М.Н. Мурзакевич (1806-1883).

Вагому роль у дослідженні історії географії та картографії півдня України відігравало Одеське товариство історії та старожитностей (1839-1922) - перше наукове товариство в Україні, що вивчало археологічні и історичні пам'ятки Північного Причорномор'я і створило службу їx охорони. Товариство видавало "Записки Одесского общества истории и древностей" (1844-1919, т. 1-33), у яких часто публікувались матеріали з історії географїї та картографії. Одним із засновників товариства був український і російський історик, статистик, економіст, етнограф, письменник, публіцист, член-кореспондент Петербурзької Академїі наук (з 1856) Аполлон Олександрович Скальковський (1808-1898), який досліджував і використо-вував карти України XVІІ-XVІІІ ст.

Найкраще досліджений в історії картографування території України період середньовіччя, що пояснюється опрацюванням істориками старих карт як історичних джерел. Слід відзначити Я.Р. Дашкевича - найбільшого знавця середньовічних карт на територію України, керівника Львівського відділення інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України. Я.Р. Дашкевич ґрунтовно дослідив картбібліографію (до кінця XVІІІ ст.), історіографію, а також зробив великий внесок у дослідження Бопланіани. За його редакцією підготовлено до друку факсимільне видання Спеціальної карти України Г. Боплана 1650 р. з науковим коментарем і покажчиком назв об’єктів, що підписані на карті.

Пам'ятки старовини, у тому числі й картографічні, досліджувало історичне товариство Нестора-літописця, яке діяло у 1873-1917 pp. у Киеві (з 1874 р. - при Київському університеті). історичне товариство Нестора-літописця у різні часи очолювали B.C. Іконников (1841-1923), В.Б. Антонович (1834-1908), М.Ф. Владимирський-Буданов (1838-1916), О.М. Лазаревський (1834-1902), які в своїх історичних дослідженнях широко використовували картографічні матеріали. Товариство видавало "Чтения в историческом обществе Нестора-летописца" (1879 - 1914, т. 1-24). Саме на засіданнях цього товариства неодноразово виступав перший украінський історик картографії Василь Ляскоронський (1856-1928).

Приват-доцент Київського університету, пізніше професор Hіжинського історико-філологічного інституту, дійсний член багатьох наукових товариств В.Г. Аяскоронський майже 30 років досліджував історичну картографію та географію України. Він опрацював картографічні фонди бібліотек Києва, знайомився з фондами бібліотек Keнігc6epra, Парижу, міст Голландії та Великої Британії. В.Г. Аяскоронський описав понад 40 рукописів і видань іноземних картографічних матеріалів XVІ-XVІІ ст. (при цьому не уникнув деяких фактичних помилок), започаткував тему персоналії великих картографів минулого (Г. Боплан, В. Гондт (Гондіус)).

Найбільший внесок у становления картознавства України зробив Венямин Кордт (1860-1934) - директор бібліотеки Київського університету, пізніше - завідувач відділом Всенародної бібліотеки України. Його фундаментальний 4-томний атлас (1899, 1906, 1910, 1931) - факсиміле середньовічних карт України та Poсії - є для нас до сих nіp неперевершеним виданням. Цінність атласу полягає не тільки у фактичному матеріалі репродукцій, а и у коментарях, якими супроводжуються карти. Вагомий вклад В. Кордта також у бопланознавство. За оцінкою Я. Дашкевича, "капітальної праці Кордта становлять золотий фонд картознавства України" (1985), с. 86).

Свій внесок до історико-картографічних досліджень України зробили поет, фиолог, історик, етнограф, археолог і педагог Я.Ф. Головацький (1814-1888); історик, археолог, етнограф і археограф В.Б. Антонович (1834-1908); історик, відомий громадський діяч, академік Всеукраїнської академії наук (з 1919 р.) Д.І. Багалій (1857-1932); видатний історик, творець національної концепції історії України, академік Всеукраїнської академії наук (з 1924 р.) і АН СРСР (з 1929 р.) М.С. Грушевський (1866-1934); історик, етнограф і фольклорист, археолог, письменник, лексикограф, академік АН УРСР (з 1929 р.) Д.і. Яворницький (1855-1940); історик, академії АН УРСР (з 1958 р.) І.П. Крип'якевич (1886-1967).

Вклад у розвиток історії картографії України зробив і відомий російський історик с