Початок другої світової війни, її причини та характер. Виникнення Руху Опору

Вступ.

1. Людство напередодні другої світової війни.

2. Причини, характер, періодизація Другої світової війни.

3. Друга світова війна, її основні етапи.

4. Становище у воюючих та окупованих країнах. Рух Опору в країнах Європи та Азії в роки Другої світової війни.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Друга світова війна (1939—1945 pp.) була небаченим лихом в історії людства. Минуло вже 60 років після її закінчення, але й досі економісти та історики не можуть остаточно підрахувати матеріальних і людських втрат. У роки війни в більшості країн господарство занепало або розвивалося, орієнтуючись на задоволення лише воєнних потреб. Єдиною державою, що не лише не зазнала краху, а навпаки, виявилася в 1945 p. сильною державою, були США.

Після другої світової війни в розвитку індустріальної цивілізації відбулися зміни, пов'язані з збільшенням території та населення так званої світової соціалістичної системи, розпадом колоніальної системи та утворенням незалежних держав.

Війна дала могутній поштовх соціальному, антиколоніальному й визвольному рухам, що, зрештою, призвело до падіння колоніальних імперій і демократизації ряду європейських країн.

Друга світова війна змінила не тільки політичну карту світу, але й долю багатьох народів, зокрема депортованих і тих, що були піддані масовому геноциду. Відбувся розкол окремих народів і країн на два державні формування (В'єтнам, Корея, Німеччина, Китай), що на довгі роки затримало процес їхнього об'єднання.

Одним з результатів війни стало посилення ролі у світі двох наддержав - США і СРСР. Біполярність світу призвела до нестримної гонки озброєнь і неприхованої недовіри й ворожнечі протилежних таборів.


1. Людство напередодні другої світової війни

Фашизм у Німеччині зародився і прийшов до влади на хвилі ідей реваншу за поразку у Першій світовій війні. Його ідеологія поєднала в собі також ідеї расизму, тоталітаризму, соціальної рівності. Вони чудернацько переплелися між собою і набули привабливості для німецької нації, яка була принижена поразкою у війні, хижацькими і цинічними умовами Версальської угоди.

У 1915 р. у Німеччині робітником Антоном Дрекслером створюється гурток під назвою „Вільний робочий комітет за досягнення доброго миру". З нього пізніше виникає Націонал-соціалістська робоча партія Німеччини. У 1921 р. створюється також фашистська партія в Італії, яка у 1925 р. приходить до влади. У 1933 р. фашисти приходять до влади у Німеччині. Діючи за підтримкою німецьких монополій, вони почали успішно діяти у напрямі зміцнення воєнно-економічної могутності Німеччини, мілітаризації економіки. Вони швидко відродили економіку країни, спромоглися створити потужну армію, флот. При цьому вони, діючи прихованими методами, обійшли заборони Версальської угоди на шляху озброєння країни. Німеччина змогла забезпечити армію новими видами зброї, підготувати професійні офіцерські, командні кадри, які іноді навчалися за кордоном. При цьому часткову підтримку їй надавав і Радянський Союз.

Справа в тому, що за основними своїми характеристиками фашистський режим, як будь-який тоталітарний режим видавався близьким до сталінського режиму, який склався в СРСР протягом 30-х pp. За такі характеристики можна визнати: 1. Наявність офіційної ідеології, яка охоплює найважливіші життєві сфери людини і суспільства. Ця ідеологія має на меті згуртування суспільства для створення нового ладу, навіть насильницькими методами. 2. Панування масової партії, збудованої за ієрархічним принципом управління з вождем на чолі. 3. Наявність розвиненої системи поліцейського контролю за суспільним життям країни. 4. Повним контролем партії над засобами масової інформації. 5. Повним контролем партії над силовими структурами і, перш за все, армією. 6. Керівництво центральної влади над господарчим життям країни.

Саме така схожість систем влади не дала змоги політикам демократичних держав, а також уряду СРСР розпізнати небезпеку, яка надходила з боку фашистської Німеччини. Фашизм як політичний та соціальний феномен став проявом критичного стану західної цивілізації. Це була альтернатива демократії, ринковій економіці. При цьому він не мав на меті знищення Західної цивілізації і тому не видавався небезпечним.

Цим напевно можна пояснити той факт, що в 1935 р. Захід допустив, що Німеччина фактично відмовилася від виконання воєнних статей Версальської угоди. Далі відбулася окупація Рейнської демілітаризованої зони, вихід Німеччини з Ліги Націй, допомога Італії в окупації Ефіопії (1935-1936 pp.), допомога франкістам у заколоті в Іспанії (1936-1939 pp.), приєднання Австрії (1938 p.), розділ Чехословаччини у відповідності з Мюнхенською угодою західних держав. У 1939 р. Німеччина розриває угоду з Польщею про ненапад. Світ стояв на порозі нової світової війни[7, c. 183-185].

Значна частина істориків, які досліджують XX ст., вважають, що напередодні Другої світової війни існували три політичні системи: буржуазно-демократична, соціалістична та фашистсько-мілітаристична. Взаємодія цих трьох систем, розподіл сил між ними вирішували долю світу. Якби склався блок буржуазно-демократичної та соціалістичної системи, світової війни могло б не бути. Однак, буржуазно-демократичні країни не пішли на такий блок. Вони розглядали радянський тоталітаризм як найбільшу загрозу основам цивілізації. Причиною того було враження від революційних перетворень у СРСР від 1917 р до другої половини 30-х pp. Разом з тим, фашизм проголосив своєю метою хрестовий похід проти ко-мунізму. Тож Захід мав на меті підштовхнути Гітлера до нападу на СРСР. У свою чергу, Сталін мріяв спровокувати Гітлера до нападу на Європейські країни, щоб Німеччина виснажилася у цій війні. Тоді б Радянський Союз та його армію сприймали б у Європі як визволителя. Переможний похід Червоної Армії, за сталінським задумом, приніс би в Західні країни комуністичний режим. Тому не дивно, що спроби СРСР створити перед війною систему колективної безпеки в Європі зазнали невдачі. Ані Радянський Союз, ані буржуазна демократія Європи не прагнули по-справжньому до створення такої системи.

У той же час Німеччина у жовтні 1936 р. оформила воєнно-політичний союз з Італією, а місяцем пізніше підписала з Японією Антикомінтернівський пакт. Пізніше Італія приєдналася до нього. Таким чином, уміле використання німецькими політиками протиріч між антифашистськими країнами привело до розколу антифашистського блоку і згуртування сил агресії. Усе це мало для всього світу в подальшому трагічні наслідки.

Ще до початку світової війни Радянський Союз вступив у відкриту боротьбу з фашизмом: 1936 р. - Іспанія, 1938 р. - війна з Японією на о. Хасан, 1939 р. - війна з Японією на р. Халхін-Гол. Та раптом зовсім несподівано для всіх 23 серпня 1939 р. Німеччина та СРСР підписують між собою пакт про ненапад[9, c. 46-47].


2. Причини, характер, періодизація Другої світової війни

Більше, ніж півстоліття минуло з дня закінчення Другої світової війни, яка принесла людству чисельні жертви і руйнування. У цій війні брали участь понад 60 держав, на території яких проживало 80% населення Землі. Бойові дії точились в Європі, Азії, Африці, Океанії на площі 22 млн. км . За роки війни в армії воюючих держав було закликано 110 млн. чол.

На фронтах загинуло, за різними підрахунками, від 50 до 65-67 млн. осіб, 90 млн. було поранено або покалічено. Близько половини загиблих становило мирне населення. Матеріальні витрати складали 4 трлн. дол.

Які ж причини цієї війни?

По-перше, несправедливість Версальської системи поставила багато народів у принизливе становище, сприяла приходу до влади сил, які прагнули до реваншу, нового переділу світу. У найбільшій мірі це проявилось у політиці Німеччини, Італії, Японії.

По-друге, економічна криза 30-х років загострила суперечності між країнами світу, що позбавило їх можливості об'єднати зусилля у боротьбі за збереження миру. Всю систему безпеки, створену у 20-ті роки, було зруйновано.

По-третє, розв'язанню війни сприяла політика урядів Англії та Франції, спрямована на "умиротворення" агресора, а також "ізоляція" США, які, прийнявши закон про нейтралітет, фактично самоусунулись від впливу на розвиток подій у світі.

По-четверте, не останню роль у розв'язанні війни відіграв. СРСР, який, підписавши пакт про ненапад з Німеччиною і таємний протокол до нього, відкрив шлях Німеччині для нападу на Польщу.

Агресивні держави прагнули розширення власних територій, завоювання ринків збуту та джерел сировини. З їхнього боку війна була загарбницькою. Для країн, які зазнали агресії і які були окуповані, війна була справедливою. Найбільш складно визначити характер війни стосовно СРСР. У період з 17 вересня 1939 р. по 22 червня 1941 р. він сам виступав у ролі агресора, приєднавши до себе значні території, які належали на той час Польщі, Румунії, Фінляндії, а також Прибалтику. Але після нападу Німеччини СРСР виніс на собі основний тягар боротьби з фашистською Німеччиною і для нього війна мала справедливий характер. її по праву назвали Великою Вітчиз