Податкова система Японії

Вступ

1. Методика та принципи побудови податкової системи Японії

2. Функції податкової системи Японії

3. Структура податкової системи Японії

4. Становлення податкової системи Японії

5. Види податків у Японії:

Загальнодержавні податки

Місцеві податки

Податкові знижки та вилучення

Податкові відстрочки

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Характерною рисою податкової політики в Японії - як, втім, і всіх інших видів політики японського уряду - було те, що вона незмінно погоджувалася з конкретними потребами й пріоритетами розвитку економіки й суспільства, а також ураховувала ступінь соціально-економічної зрілості країни. Саме цим пояснюється істотна її трансформація за минулі півстоліття.

При виробленні податкової політики японський уряд використовує механізм дорадчих комітетів. Створена в 1953 р. при кабінеті міністрів, Комісія з оподатковування складається з 30 постійних членів і приблизно такого ж числа так званих "підтримуючих" членів, призначуваних на трирічний строк безпосередньо прем'єр-міністром. У складі Комісії вчені, експерти по податках, представники ділових кіл, засобів масової інформації, професійних союзів і правительства. Секретаріат Комісії формується з високопоставлених чиновників податкових бюро міністерств фінансів і внутрішніх справ (по справах місцевих автономій). Комісія формулює короткострокову (у рамках щорічної бюджетної процедури) і довгострокову політику в області податків і представляє рекомендації прем'єр-міністрові. Як і інші дорадчі органи, вона прагне забезпечити компроміс інтересів різних шарів суспільства й "груп тиску" з метою полегшити наступне проведення відповідних мір.

Мета контрольної роботи – вивчити розвиток податкових систем зарубіжних країн, зокрема Японії.


1. Методика та принципи побудови податкової системи Японії

Податкова система Японії характеризується множинністю податків.

Усього в країні нараховується біля тридцяти державних і стільки ж місцевих податків. Вони поділяються на три основні групи. Перша - це прямі прибуткові податки як з юридичних, так і з фізичних осіб. Друга - прямі податки на майно. Третя - прямі і непрямі споживчі податки.

Основу бюджету складають прямі податки. У 2007/2008 бюджетному році частка прямих податків у загальній сумі податкових надходжень у порівнянні з 2000/2001 роком зменшилася з 73,7 до 63,8%. На це вплинуло збільшення частки непрямих податків.

Великі корпорації сплачують податок на прибуток у розмірі 34,5% від суми прибутку, дрібні і середні корпорації сплачують податок по ставці -28%, а ставка для державних корпорацій складає 27% суми прибутку.

Фізичні особи сплачують державний прибутковий податок по прогресивній шкалі, що має п'ять ставок - 10, 20, 30, 40 і 50% від суми доходу. Цей податок з фізичних і юридичних осіб приносить найбільш високий доход державі. Об'єктами оподатковування в рамках системи прибуткового податку є, крім усього іншого, трудовий доход і доход від допомоги при звільненні. В об'єкти цієї системи також входить цілий блок інших видів доходів, у тому числі:

- процентні доходи;

- доходи від дивідендів по акціях;

- авторські гонорари, гонорари за музичні твори;

- винагороди за різноманітні особистої заслуги;

- винагороди, одержані лікарями із фондів соціального страхування;

- оплата працівників мистецтв, професійних бейсболістів, футболістів, офіціантів у барах;

- прибуток від продажу акцій, зареєстрованих на фондових біржах.

Багато японців вважають, що прямі прибуткові податки дуже високі. Але в той же час вони знають, що цей податковий прес поширюється не на всіх.

Законом встановлений досить значний неоподатковуваний мінімум, що враховує родинний стан платника податків. Також від сплати податку звільняються кошти, витрачені на лікування. Ряд пільг мають багатодітні родини. У середньостатистичного японця може вивільнитися від прибуткового податку більш як 30% його доходів.

Податок на майно сплачують як юридичні, так і фізичні особи за ставкою 1,4% від вартості майна. Переоцінка майна провадиться один раз у три роки. В об’єкт оподатковування входить: усе нерухоме майно, земля, відсотки по банківських депозитах. При придбанні чи продажу майна, тобто в момент переходу власності від одного власника до іншого, також сплачуються податки.

Серед непрямих податків Японії основним виступає податок на споживання, що стягується за ставкою 5% з метою поповнення доходів державного бюджету.

До непрямих податків також відносяться акцизи - на спиртне, тютюнові вироби, нафту, газ, бензин; акцизи за послуги - за проживання в готелі, харчування в ресторанах. До цієї ж групи відносяться мита.

В останні роки в Японії була проголошена політика зниження податкового тягаря. Тягар державних і місцевих податків зменшився з 21,9% ВВП до 18,0%.

В Японії місцеві податки не домінують у місцевих бюджетах, складаючи менше половини їхньої дохідної частини. Це відрізняє японську податкову систему від північноамериканської, де місцеві податки перевищують 2/3 бюджету муніципалітетів.

Закон про місцеві податки визначає їхні види і граничні ставки, в іншому регулювання ведеться місцевими органами влади. Усього в країні 30 місцевих податків.

В місцевих податках вирішальна роль належить прямим податкам.

Юридичні особи сплачують префектурний прибутковий податок у розмірі 12,3% від державного, що дає ставку 1,67% від прибутку і міський (селищний, районний) прибутковий податок у розмірі 12,3% від державного, чи 4,12% від прибутку. Крім того, прибуток служить джерелом виплати податку на підприємницьку діяльність, що надходить у розпорядження префектур, його ставка 10,71%.

Фізичні особи сплачують прибутковий префектурний податок по ставках 5, 10, 15% у залежності від суми доходу. Крім цього існують місцеві прибуткові податки. Понад це кожен громадянин Японії незалежно від величини доходу сплачує податок на жителя в сумі 3200 ієн у рік. До прямих податків відносяться і деякі місцеві майнові податки.

З місцевих непрямих податків слід зазначити податок на тютюн, бензин, на ресторани і бари, на споживання електрики і газу.

Безумовно, у Японії є ті, хто ухиляється від сплати податків. Але відповідно до закону про державний контроль за податковими порушеннями, до них можуть застосовуватися різні санкції, починаючи від штрафів і кінчаючи карними переслідуваннями. Японська податкова поліція працює жорстко, послідовно і принципово, незважаючи на особи і посади.

Податкова перевірка починається з докладного вивчення декларації платника. При цьому основна увага приділяється саме відповідності доходів і витрат клієнта. Тут настає основна робота податкового інспектора, якого кличуть "маруса". Працюючи практично як приватні детективи, японські податкові інспектори з'ясовують про клієнта все, перевіряється найменша невідповідність. Найстрашніше для чиновника - це "неоподатковувана податком матеріальна винагорода готівкою", тобто тривіальний хабар.

Відомі японці стають у чергу для сплати податків і декларації своїх доходів. Можна додати, у 2005 році в Японії у відношенні злісних неплатників було порушено всього 163 кримінальні справи, що, очевидно, свідчить про законослухняність мільйонів громадян цієї країни.

Варто мати на увазі, що в Японії відсотки, виплачувані по банківських кредитах і позикам, ставляться до витрат і не підлягають оподаткуванню. Важливість даної обставини пов'язана з тим, що аж до кінця 70- х років залежність японських корпорацій від "зовнішніх" засобів (головним чином банківських кредитів і позик) була дуже високої й "процентний імунітет" дозволяв істотно (у деякі періоди - більш ніж наполовину) полегшувати їхній податковий тягар.

Сила японської податкової системи не в суворості покарання, а в існуючій системі контролю за платниками, при якій практично неможливо ухилитися від заповнення декларації. Зрозуміло, японська податкова система побудована з орієнтацією на специфічні особливості місцевого населення. У країні традиційно високо розвинуті правосвідомість і переважна більшість громадян просто не в змозі порушити законодавство.


2. Функції податкової системи Японії

У цілому інструменти податкового стимулювання можна розділити на два основних типи: 1) податкові вилучення й знижки й 2) податкові відстрочки. Перші припускають повне або часткове звільнення від податку, тоді як другі надають можливість відкласти виплату податків на певний час. Економічний зміст першого типу цілком очевидний. Що стосується другого типу, що включає в себе системи прискореної амортизації й резервних фондів, то необхідно мати на увазі тимчасовий характер звільнення, що передбачається законом, від оподатковування амортизаційних і резервних фондів. Після певного відповідним законом періоду накопичені у фондах засоби повинні переводитися в категорію "доходу" з відповідною сплатою податку в повному обсязі. Проте така відстрочка, як свідчить досвід Японії, робить досить відчутний позитивний ефект на процес нагромадження капіталу.

Вживання заходів по полегшенню податкового тягаря приватного сектора почалося безпосередньо слідом