Проблеми та перспективи впровадження екологічного страхування в Україні

Вступ.

1. Сучасний стан екологічного страхування.

2. Недоліки діючого законодавства у сфері екологічного страхування.

3. Екологічне страхування та його перспективи впровадження в Україні.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Екологічне страхування - це механізм захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій, спрямований на здійснення заходів з попередження, подолання або зменшення негативного впливу ризиків забруднення навколишнього природного середовища і відшкодування пов'язаних з таким забрудненням витрат.

Важливість та необхідність екологічного страхування продиктована наступними чинниками:

· діяльність підприємств є діяльністю підвищеної небезпеки, це стосується як стаціонарних об'єктів, так і тих суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються перевезенням небезпечних речовин, що визначає широкий перелік чинників для виникнення зобов'язань перед третіми особами відшкодувати завдану шкоду (збиток);

· наслідки забруднення навколишнього середовища можуть мати катастрофічний характер, пов'язаний з непередбачуваними та значними розмірами збитків;

· для визначення наслідків подій, які спричинили забруднення навколишнього середовища і завдали шкоди третім особам, характерна тривалість прояву, що залежить від галузі діяльності підприємства, властивостей матеріалів та речовин, що використовуються.

Українська екологічна страхова компанія зосереджує значні зусилля на розробку та впровадження різних видів екологічного страхування і пропонує укладання договорів екологічного страхування.


1. Сучасний стан екологічного страхування

Однією з основних екологічних функцій нашої держави є реалізація права громадян на безпечне для їх життя та здоров'я довкілля (екологічну безпеку) і на відшкодування шкоди, заподіяної порушенням цього права, що передбачено, зокрема, ст. 50 Конституції України та ст. 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (Відомості Верхов. Ради України. — 1991. — № 41. — Ст. 546).

Екологічне страхування є одним з основних способів реалізації зазначеного права. Його треба розглядати в сукупності з іншими елементами економічного механізму забезпечення охорони довкілля, закріпленого у Законі «Про охорону навколишнього природного середовища». Виходячи зі змісту статей 41 і 49 цього Закону можна зробити висновок, що екологічне страхування — це одне з джерел фінансування заходів, спрямованих на охорону довкілля. Однак та обставина, що дане страхування виконує природоохоронну, превентивну та інвестиційну функції, дозволяє вбачати у ньому важливий елемент економічного стимулювання природоохоронної діяльності і раціонального природокористування.

У Законі «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 49) немає визначення поняття екологічного страхування. Там міститься лише вказівка на те, що в Україні здійснюються добровільне і обов'язкове державне та інші види страхування громадян, їх майна, майна і доходів підприємств, установ і організацій на випадок шкоди, заподіяної внаслідок забруднення довкілля і погіршення якості природних ресурсів.

Порядок здійснення екологічного страхування має визначатись відповідним законодавством України. Однак його поки що немає. Є лише окремі положення про необхідність здійснення екологічного страхування (страхування екологічного ризику, відповідальності за шкоду, заподіяну забрудненням навколишнього природного середовища, від ризику радіаційного впливу), що містяться у ряді законів (ст. 50 Закону України «При природно-заповідний фонд України» — Відомості Верхов. Ради України. — 1992. — № 34. — Ст. 502; ст. 9 Закону України «Про пестициди і агрохімікати» — Відомості Верхов. Ради України. — 1995. — № 14. - Ст. 91; статті 14 і 38 Закону України «Про відходи» — Відомості Верхов. Ради України. — 1998. — № 36—37. — Ст. 242; статті 15 і 17 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» — Відомості Верхов. Ради України. — 1995. — № 12. — Ст. 81).

Закон України «Про страхування» (Відомості Верхов. Ради України. — 1996. — № 18. — Ст. 78) визначає страхування як вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

Екологічне страхування має багато спільного з традиційним страхуванням і водночас за такими характерними елементами останнього, як мета і функції, об'єкти, страхові ризики і страхові випадки, суб'єкти страхування, порядок встановлення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, багато в чому відрізняється від нього[2, c.36-38].

Метою класичного (традиційного) страхування є захист майнових інтересів страхувальників від настання наперед визначених страхових випадків. Зі змісту ж ст. 49 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» випливає, що метою екологічного страхування є захист майнових інтересів громадян та юридичних осіб від шкоди, що настає у разі забруднення навколишнього природного середовища і погіршення якості природних ресурсів. А це зводить екологічне страхування лише до різновиду особистого і майнового страхування у його традиційному розумінні.

У науковій літературі екологічне страхування визначається як страхування відповідальності підприємств — джерел підвищеної екологічної небезпеки або власників (володільців, користувачів) «раніше забруднених» об'єктів, що становлять потенційну екологічну загрозу життєво важливим інтересам громадян та юридичних осіб. Об'єктом екологічного страхування, як зазначає Г.Сєров, виступає ризик цивільної відповідальності, що дістає вияв у пред'явленні страхувальнику майнових претензій з боку фізичних та юридичних осіб згідно з нормами цивільного законодавства про відшкодування шкоди .

На нашу думку, метою екологічного страхування є забезпечення страховим захистом екологічних інтересів (матеріальних та інших) фізичних і юридичних осіб, а в окремих випадках і самого суспільства у вигляді покриття ризику аварійного (ненавмисного) забруднення навколишнього природного середовища, спричиненого як діяльністю самих страхувальників, так і причинами, що не залежать від них (стихійні природні явища), а також забезпечення економічного стимулювання заходів, спрямованих на запобігання забрудненню довкілля. Тому пріоритетною є природоохоронна мета екологічного страхування, а головне завдання останнього — компенсація завданих внаслідок забруднення навколишнього природного середовища страхувальникам, третім особам збитків і додаткове фінансове забезпечення еґкологічної без-пеки при дотриманні інтересів страховиків, страхувальників і третіх осіб.

Відповідно до ст. 4 Закону «Про страхування» майнові інтереси становлять об'єкт страхування. Об'єктом екологічного страхування є екологічні інтереси, які потребують страхового захисту. За своєю суттю ці інтереси являють собою природні та соціально обумовлені потреби осіб в галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки, які випливають зі змісту норм екологічного законодавства і поки що не забезпечені системою юридичних засобів захисту .

Екологічним страхуванням повинні забезпечуватися не тільки майнові, а й інші екологічні інтереси страхувальників, застрахованих або інших третіх осіб. Вони можуть бути пов'язані з проведенням превентивних заходів, спрямованих на запобігання забрудненню навколишнього природного середовища суб'єктами еколого-правових відносин; виділенням додаткових коштів для фінансування заходів по стимулюванню природоохоронної діяльності фізичних та юридичних осіб; обмеженням загального і спеціального користування конкретними природними об'єктами тощо.

Однією з основних особливостей екологічного страхування є визначення поняття страхового ризику, на випадок якого воно власне й проводиться, а також тісно пов'язаного з ним поняття страхового випадку.

У літературі немає єдності думок щодо розуміння страхового ризику і ризику взагалі. Уявляється, що найбільш прийнятним є визначення страхового ризику як ступеня імовірності настання певної події, у разі якої страховик згідно з відповідними умовами страхування зобов'язаний сплатити страхове відшкодування (страхову суму) . Такий же підхід міститься і в законодавстві України. Так, відповідно до Закону «Про страхування» (ст. 7) страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки імовірності та випадковості настання.

В екологічному страхуванні страховим ризиком є екологічний ризик, який треба розуміти як можливість випадкового (раптового, не