Страхова організація (компанія), її структура

Вступ.

1. Форми організації страхових компаній в Україні.

2. Внутрішня структура страхових компаній.

3. Управління страховою компанією.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Жорстка конкуренція що є проявом цих протиріч штовхає менеджмент українських страхових компаній до інтенсивних пошуків нових витоків довгострокових конкурентних переваг. Інструменти стратегічного фінансового управління страховою компанією це концепції, методи, системи, технології ведення страхового бізнесу що поєднують, інтегрують та синхронізують стратегічну, фінансову, та інші складові корпоративної ефективності. На відміну від фінансових інструментів управління - управління активами, ресурсами, структурою капіталу, зобов’язанням, кредитними, валютними та фондовими засобами (акції, облігації, ф’ючерси, форварди, свопи, деривативи) інструменти стратегічного фінансового управління, наприклад система збалансованих показників (Balanced scorecard) зосереджені на комплексній оцінці та перспективах розвитку, досягненню стратегічних цілей підвищення ефективності та якості, зростання капіталізації,вдосконаленні внутрушніх процесів, задоволення потреб користувачів страхових послуг. Слід зазначити, що ці інструменти мають певну структуру, тобто в них функції вдосконалення стратегічного менеджменту, фінансового управління сполучаються з маркетинговою політикою, управлінням персоналом, якістю, знаннями, змінами,інформаційними системами тощо.


1. Форми організації страхових компаній в Україні

Сучасні форми організації страхування як особливої сфери фінансових відносин і водночас специфічної форми підприємницької діяльності визначаються загальними принципами функціонування ринкової економіки. У свою чергу, реалізація цих принципів, що відображається у формуванні структури видів страхування та формах організації страхових фондів, залежить від розвитку ринкових відносин у кожній країні й від національних особливостей сфери підприємництва. Розвинені ринкові відносини потребують розгалуженої системи страхування.

Відповідно до норм чинного законодавства України, що регулюють суспільні відносини у сфері господарювання, суб'єктами господарського права визнаються: юридичні особи, об'єднання юридичних осіб та фізичні особи, що здійснюють господарську діяльність, мають необхідне для її здійснення майно, яке закріплене за ними на певному правовому титулі, та володіють господарською правосуб'єктністю.

Головною ознакою, що притаманна суб'єктам господарського права і визначає їх правовий статус, є здійснення ними господарської діяльності, яка складає основу життєдіяльності суспільства, та завдяки чому існує об'єктивна можливість його (суспільства) нормального функціонування. До господарської діяльності відноситься і страхова діяльність. Проте в правовому масиві України відсутнє поняття страхової діяльності.

Так, у Законі України «Про страхування» (ст. 1) страхування визначається як вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Безумовно, погляд на страхування як на вид цивільно-правових відносин є основоположним елементом страхових правовідносин, але існує інший, не менш важливий елемент, за допомогою якого реалізуються зазначені правовідносини. Це страхування у розумінні виду господарської діяльності, яка за сучасних умов здійснюється на підприємницькій основі. Завдяки страховій діяльності реалізується можливість виникнення та нормального існування вказаних правовідносин. На жаль, законодавством їй не приділено достатньої уваги. Тому з метою з'ясування суті страхової діяльності, її ролі і місця в економіці країни фахівцям залишається лише застосовувати такий правовий прийом, як аналогія закону відносно ст. 1 Закону України «Про підприємництво», яка визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку.

Але якщо сприйняти той факт, що Закон України «Про страхування» є спеціальним нормативним актом із страхової діяльності, тобто таким, що поширює свою дію тільки на певну групу суб'єктів, які здійснюють страхову діяльність за певних умов, то проблема закріплення вказаного терміну у законодавстві про страхування стає нагальною потребою. Цьому поняттю можна дати таке визначення:

Страхова діяльність — це врегульована нормами права господарська діяльність суб'єкта підприємництва щодо організації та безпосереднього надання страхових послуг за рахунок сформованих страхових фондів з метою отримання прибутку.

Для здійснення будь-якої підприємницької діяльності, і страхової зокрема, необхідна наявність спеціального суб'єктного складу, який у змозі здійснювати її за свій рахунок, на свій ризик, під свою відповідальність з метою отримання прибутку.

Відповідно до чинного законодавства України на ринку страхування функціонують такі види суб'єктів страхової діяльності:

1) страховики/перестраховики (страхові компанії);

2) страхові посередники (страхові агенти і страхові брокери);

3) об'єднання страховиків;

4) товариства взаємного страхування.

Кожному із зазначених видів суб'єктів притаманна власна специфічна функція на ринку страхових послуг та особливості правового становища, що зумовлені своєрідністю професійної страхової діяльності.

Страхові організації (компанії) посідають головне місце серед зазначених суб'єктів.

Особливість діяльності страхової компанії полягає у прийнятті нею на страхування ризику, пов'язаного з інтересами іншої особи. Тобто страхова компанія зобов'язується компенсувати збитки або виплатити страхову суму (відшкодування) певній особі в разі настання страхового випадку на підставі договору страхування. Оскільки страхові послуги є платними, страхувальник сплачує страховій компанії страхову премію в обмін на її зобов'язання відшкодувати майбутні ймовірні збитки.

Тому, з огляду на вказані моменти, мають бути певні гарантії щодо виконання страховими компаніями своїх зобов'язань. З метою захисту майнових інтересів страхувальників законодавством встановлені спеціальні вимоги до створення та організації діяльності страхових компаній.

Основні засади їх правового становища закріплені у ст. 2 Закону України «Про страхування» від 07.03.96 р. Відповідно до вказаної статті страховиками визнаються лише юридичні особи, які створені та функціонують у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю. Фактично у цьому випадку йдеться про страхові компанії.

За даними статистичних досліджень, єдиний державний реєстр страховиків ще у 1997 р. налічував 217 юридичних осіб, створених, головним чином, у вигляді акціонерних товариств, 135 з яких у своїй назві мали вказівку як «страхова компанія».

З огляду на це існує проблема визначення та законодавчого закріплення поняття «страхова компанія». Необхідність термінологічного визначення викликана й положеннями чинного законодавства України про страхування. Наприклад, постанова Кабінету Міністрів України від 07.09.93 р. передбачає створення Національної акціонерної страхової компанії «Оран-та» шляхом перетворення Української державної страхової комерційної організації у відкрите акціонерне товариство.

Справа в тому, що Закон України «Про господарські товариства» передбачає наявність акціонерної форми господарських товариств, а в даному випадку йдеться про акціонерну компанію. Проте ні Закон України «Про страхування», ні Закон України «Про господарські товариства» не вміщують у собі таке поняття.

Перш ніж визначити поняття «страхова організація (компанія)», вважаємо за необхідне розглянути деякі особливості правового статусу господарських товариств, що здійснюють страхову діяльність.

Вітчизняне законодавство про страхування визначає, що страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками-резидентами. Іноземні громадяни та юридичні особи можуть виступати як співзасновники української страхової компанії, при цьому загальна частка іноземних юридичних та/або фізичних осіб у статутному фонді страхової компанії -резидента не може перевищувати 49 % (ст. 2 Закону України «Про страхування»). Чинним законодавством вводиться певне обмеження на види безпосередньої діяльності страхових компаній. У ст. 2 зазначеного Закону регламентується, що предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестраховування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

Особливості порядку створення, реорганізації та ліквідації страхових організаці