Світова туристична індустрія

Вступ.

1. Сутність рекреаційно-туристських ресурсів світу.

2. Міжнародні туристські прибуття та потоки.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Розвиток туристсько-рекреаційної складової світового господарства проявляється в зростанні кількості туристських потоків, експансії рекреаційних ареалів і туристських маршрутів, інтенсифікації інфраструктури, диверсифікації видів туризму та його технічного оснащення. Постійне нарощування темпів росту цієї суспільно-економічної галузі, конкуренція з провідними об'єктами світогосподарського поля — автомобілебудуванням, електронікою та електротехнічним виробництвом, видобуванням і переробкою нафти - реалії сьогодення. Незважаючи на локальні прояви спаду після «Подій 11 вересня 2001 p.», світова туристська індустрія характеризується позитивною динамікою як у провідних туристських регіонах, так і на периферії (Океанія, Сибір і Далекий Схід Росії, Канада, Аляска, Антарктида).

Розвиток будь-якої галузі спирається на відповідну ресурсну базу. Такою основою - підґрунтям і чинником розвитку туризму - є континуальний, гетерогенний, диверсифікований та ієрархічний ресурсно-рекреаційний простір.

Його континуальність проявляється в безперервності природної, суспільної, природно-антропогенної рекреаційної «тканини» (поверхня земної кулі та технічно доступні для рекреаційного використання шари підземного, підводного, повітряного середовищ); неоднорідність - у наявності природних, культурно-історичних об'єктів та інших фундаментальних складових цього простору; розмаїття та розгалуженість - у мозаїці, множині видів рекреації, які розвиваються на різному субстраті та виділяються за різними критеріями; вертикальна структура - у підпорядкуванні менш цінних об'єктів об'єктам, які мають більшу природно-географічну або архітектурно-історичну цінність (наприклад, всесвітній —> європейський —> національний —> регіональний —> місцевий рівні).


1. Сутність рекреаційно-туристських ресурсів світу

Рекреаційно-туристські ресурси - це сукупність природних, природно-антропогенних, суспільно-географічних об'єктів, що залучені до туристської індустрії та є чинником відновлення й розвитку фізичних та духовних сил людини.

Спрощений підхід передбачає розподіл ресурсів на 2 групи - природні та культурно-історичні, ресурси суходолу та Світового океану.

Найбільший рекреаційний попит і відповідна пропозиція (виклик-реакція) характерні саме для берегових районів, «актуальних смуг», «зон крайового ефекту» (за В.С.Преображенським).

До головних рекреаційно-туристських берегових районів належать:

• в Атлантичному океані-узбережжя морів Південної Європи та Південно-Західної Азії, Балтійського, Чорного та Азовського морів, Біскайської затоки, півострова Флорида, Багамських, Великих і Малих Антильських островів, райони міст та міських агломерацій узбережжя Північної та Південної Америки;

• в Тихому океані - Гавайські та інші острови Полінезії, східне узбережжя Австралії, затока Бохайвань та острів Хайнань (Китай), узбережжя Японського моря, райони міст і міських агломерацій узбережжя Північної та Південної Америки;

• в Індійському океані - о. Шрі-Ланка, о. Пхукет (Таїланд), райони прибережних міських агломерацій Індії, східне узбережжя о. Мадагаскар, Сейшельські та Мальдівські острови.

З іншого боку, до основних видів рекреаційних ресурсів можна віднести:

• узбережжя теплих морів;

• береги річок, озер та водосховищ;

• лісові та лучні масиви;

• передгір'я та гори;

• міста - столичні та історичні центри;

• міста-курорти і курортні місцевості;

• сакральні та інші комплекси, розташовані у межах і поза межами населених пунктів;

• руїни давніх міст, фортифікаційні споруди, катакомби, печерні міста.

Специфічними носіями наочної інформації про розвиток рекреаційно-туристського господарства (його стан і структуру, еволюцію, динаміку) та особливості РТР є рекреаційні карти - один із видів тематичних карт. Найпоширеніші серед них - аналітичні (інвентаризаційні), оціночні (характеризують окремі види рекреаційних ресурсів), карти розміщення рекреаційних закладів і територіально-рекреаційних систем [5].

У рекреаційній географії та географії туризму використовують 2 види районування світу. За [4, 9] виділено 8 макрорайонів (Європейський, Азіатський, Африканський, Північноамериканський, Центральноамерикансько-Карибський, Південноамериканський, Австралійсько-Океанійський, Антарктичний), що об'єднують 38 мезорайонів.

За районуванням Всесвітньої туристської організації (ВТО) виділено 5 регіонів (Європа, Азіат-сько-Тихоокеанський, Американський, Африка, Близький Схід), які об'єднують 14 субрегіонів.

Ці схеми районування враховано при відображенні туристських потоків (в'їзний туризм, кількість міжнародних туристських прибуттів станом 2003-2005 pp.) та об'єктів Всесвітнього надбання, картографуванні інших лінійних, точкових, площинних об'єктів, які об'єктивно не були відображені у попередніх картографічних творах.

Отже, крім загальногеографічної інформації, яку містить карта, інші елементи сюжету (міжнародні туристські прибуття, в'їзний туризм, об'єкти Всесвітнього надбання, «чудеса світу», рекреаційно-туристські берегові райони, лімітуючі туризм природні чинники, поширення серфінгу та віндсерфінгу, «діснейленди» та найбільші парки розваг, круїзні території) є розвитком уявлень про світотуристську та ресурсно-рекреаційну складові соціально-економічного комплексу планети.

2. Міжнародні туристські прибуття та потоки

За 1995-2020 pp. персонал міжнародного туризму має зрости втричі, кількість туристів становитиме понад 1 млрд осіб, при цьому прибуток від туризму збільшиться у 5 разів.

Слід особливо зазначити вплив міжнародного туризму на національні економіки: значна частка туристського експорту належить тропічним "золотим островам"; пріоритетне місце тут посідають країни "третього світу", прибуток яких вищий, ніж у багатих розвинутих країн, наприклад, таких як Іспанія.

В індустрії туризму задіяна велика кількість службовців. Крім постійних, серед них є ще тимчасові та сезонні працівники, тому що використання праці постійного службовця потребувало б інвестицій від 20000 до 150000 євро щороку. Необхідно також відзначити вплив на розвиток туризму повітряних транспортних компаній. Вони, як правило, мають своїх постійних туристів, іноді контролюють чартерні рейси і володіють найточнішою інформацією щодо туристських потоків.

За кількістю міжнародних туристських прибуттів (в'їзний туризм) упродовж 2003-2004 pp. безперечним лідером є Європа. За міжнародними туристськими прибуттями (2004 р.) перше місце посідає Європа, далі йдуть Азіатський, Північноамериканський, Африканський макрорайони та Близький Схід (таблиця 1).

Незначним відставанням від нього характеризується Центральноамерикансько-Карибський макрорайон, за ним йдуть Південна Америка та Австралійсько-Океанійський макрорайон. Зважаючи на постійну політичну нестабільність на Близькому Сході, близькість до нього Ірану, напружені відносини якого з США викликають занепокоєння у світової громадськості, цілком можливо, що Центральна Америка і Вест-Індія у близькій перспективі можуть випередити Близький Схід як за туристськими прибуттями, так і за валютними надходженнями від туризму.

У світі налічується близько 850 об'єктів ЮНЕСКО (на карті позначено 802). Переважна їх частка знаходиться в Євразії - 67% (537 об'єктів); в Африці - 101 об'єкт (12,6%), у Північній Америці - 84 (10,5%), у Південній Америці - 60 (7,5%). 20 об'єктів (2,5%) виділено в Австралії, яка є єдиним регіоном, де домінують природні об'єкти (у перших 5 регіонах переважають історичні об'єкти).

Понад 44% (355 об'єктів) припадає на Європейський макрорайон. Тут сконцентрована значна частка світового круїзного флоту, він приймає найбільшу серед інших макрорайонів кількість туристів, має розвинену берегову рекреаційнотуристську інфраструктуру (порти, готельні комплекси, яхтові стоянки, впорядковані пляжі тощо), потужні парки розваг (близько 30 великих тематичних парків). У межах цієї частини світу знаходяться й місця («координати» як специфічний рекреаційно-туристський ресурс) 4-х із 7-ми чудес світу (2-у Греції, 2 - в європейській частині Туреччини).

Північноамериканський макрорайон (разом із Центральноамерикансько-Карибсько-Вест-Індійським) є «другим полюсом росту» у світовій туристичній індустрії. В його межах сконцентровано 84 об'єкти (10%) Всесвітнього надбання, близько 1000 тематичних парків (лише у США їх майже 600, а першому у світі «Діснейленду», відкритому 1955 р. у м. Анахайм, штат Каліфорнія, нещодавно виповнилося 50 років), природні умови Гавайських островів і Каліфорнії - насамперед 10-метрові хвилі, які рухаються зі швидкістю 65-70 км/год. - забезпечують найкарколомніший та найнебезпечніший серфінг на Землі, а рекреаційно-туристські берегові райони мають високорозвинену інфраструктуру.

Третю позицію посідає Азіатський макрорайон - 182 об'єкти Всесвітнього надбання, або 23% загальної кількості, - що має чи не найвищі у світі темпи розвитку туріндустрії і вважається її 3-м «полюсом