Бухгалтерський облік

1. Поняття про господарський облік, його значення в управлінні ринковою економікою

2. Облік надходження нематеріальних активів.

3. Класифікація виробництв промислових підприємств.

4. Форма звітності "Баланс" її зміст і джерела складання.

5. Поняття аудиту та його предмет.

6. Джерела інформації аудиту основних засобів.

7. Безумовно-позитивний аудиторський висновок (поняття та умови надання)

8. За даними балансу розрахувати коефіцієнт зносу основних засобів.

9. Аналіз показників руху робітників.

10. Методика аналізу загальної ліквідності підприємства.

11. Господарські процеси, як об’єкт бухгалтерського обліку.

12. Облік чисельності і складу працюючих.

13. Класифікація витрат на виробництво.

14. Облік резервного капіталу.

15. Мета та завдання аудиту фінансових інвестицій.

16. Аудит за спеціальними аудиторськими завданнями.

17. Програма аудиту звіту про власний капітал.

18. 3а даними балансу визначити коефіцієнт фінансової залежності

19. Вертикальний аналіз балансу.

20. Аналіз незавершеного виробництва.

21. Види господарського обліку.

22. Облікова політика, її зміст і значення.

23. Документальне оформлення операцій по надходженню і вибутті запасів.

24. Форма звіту про фінансові результати, зміст і джерела складання.

25. Інформаційне забезпечення аудиту капіталу.

26. Безумовно-позитивний аудиторський висновок (структура та зміст)

27. Процедури аудиту праці та її оплати.

28. За даними балансу визначити величину функціонуючого капіталу.

29. Методика аналізу використання робочого часу.

30. Аналіз забезпеченості підприємства основними засобами.

31.Залежність змісту окремих статей балансу від форми власності і галузі господарства

32. Облік розрахунків з фондом страхування на випадок безробіття і від нещасних випадків

33. Облік та списання загальновиробничих витрат.

34. Документальне оформлення та облік касових операцій.

35. Мета та завдання аудиту операцій фінансового лізингу.

36. Аудиторські послуги та їх організація.

37. Процедури аудиту розрахунків з постачальниками.

38.3а даними балансу визначити коефіцієнт стійкості економічного зростання.

39. 3а даними балансу визначити коефіцієнт стійкості

40. Аналіз кредиторської заборгованості

41. Зміни в балансі під впливом господарських операцій.

42. Визнання основних засобів та значення їх обліку.

43.Облік дебіторської заборгованості та резерву сумнівних боргів.

44. Облік депонованої заробітної плати.

45. Мета та завдання внутрішнього аудиту.

46. Аудиторські докази в аудиті розрахунків з покупцями та замовниками.

47. Процедури аудиту доходів операційної діяльності

48. За даними балансу визначити коефіцієнт маневреності власного капіталу.

49. Аналіз ділової активності (основні показники)

50. Аналіз адміністративних витрат.

51. Необхідна умова балансу і чим вона обґрунтовується.

52. Облік реалізації основних засобів.

53.Облік вилученого капіталу.

54.Облік розрахунків з загальнодержавним страховим фондом..

55. Професійна етика аудиторів та їх відповідальність перед суспільством та замовником аудиту

56. Інформаційне забезпечення аудиту зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян)

57. Процедури аудиту розрахунків з підзвітними особами.

58.За даними балансу визначити коефіцієнт фінансової незалежності (автономії)

59. Аналіз оборотності коштів.

60.Аналіз дебіторської заборгованості

61. Класифікація джерел засобів господарства, як об’єкту бухгалтерського обліку.

62. Узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку (оборотні відомості по синтетичних і аналітичних рахунках)

63. Особливості обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів.

64.Облік додаткового капіталу.

65. Meта та завдання аудиту грошових коштів в іноземній валюті

66.Особливості аудиту консолідованої фінансової звітності

67. Процедури аудиту звіту про фінансові результати.

68. За даними балансу визначити коефіцієнт автономії

69. Види економічного аналізу.

70.Аналіз виробничих запасів матеріалів.

71. Рахунки бухгалтерського обліку і їх структура.

72. Визнання та класифікація виробничих запасів.

73.Документальне оформлення і облік готової продукції

74. Облік довгострокових зобов’язань.

75.Етапи (стадії) проведення аудиту.

76. Внутрішній аудит в системі управління підприємством..

77. Мета та завдання аудиту зобов'язань за податками та обов'язковими внесками (платежами)

78. За даними фінансової звітності визначити рентабельність власного капіталу.

79. Аналіз витрат за економічними елементами.

80. Аналіз ефективності фінансових інвестицій.

81.3а даними балансу визначити вартість акції

82. Завдання і вимоги, що стоять перед бухгалтерським обліком..

83. Документальне оформлення і облік вибуття нематеріальних активів.

84. Облік витрат за економічними елементами.

85. Форма звіту про власний капітал, джерела складання.

86. Аудиторські докази в аудиті капіталу.

87. Негативний аудиторський висновок (поняття, умови надання)

88. Процедури аудиту запасів матеріалів.

89. За даними балансу визначити загальний коефіцієнт покриття.

90. Джерела інформації аналізу капіталу.

91. Метод елімінування в аналізі

92. Джерела аналізу використання робочого часу.

93. Форма звітності "Баланс", її зміст і джерела складання.

94. Поняття активу балансу, характеристика його розділів і основних статей.

95.Облік розрахунків з пенсійним фондом..

96. Облік матеріальних витрат на виробництво і порядок їх включення до собівартості продукції

97.Облік ліквідації основних засобів.

98.Мета та завдання аудиту резервного капіталу.

99. Інформаційне забезпечення аудиту зобов’язань із соціального страхування.

100. Процедури аудиту короткострокових кредитів банку.

101 За даними балансу визначити рентабельність основної діяльності

102. Аналіз концентрації власного капіталу та його маневреності

103. Аналіз прибутку від реалізації продукції

104. Інформаційне забезпечення аудиту зобов’язань із соціального страхування.

105. Реквізити документів, порядок їх заповнення.

106.Синтетичний і аналітичний облік виробничих запасів.

107.Облік розрахунків по відпускних сумах

108. Документальне оформлення і облік операцій на поточному рахунку в національній валюті

109. Використання в аудиті результатів роботи інших аудиторів.

110. Завершальний етап аудиту фінансової звітності

111. Інформаційне забезпечення аудиту грошових коштів в іноземній валюті

112. Основні показники аналізу фінансового стану.

113. Аналіз трудомісткості продукції

114. Резерви зниження собівартості продукції

115. Функції бухгалтерського обліку.

116. Поняття про нематеріальні активи їх склад.

117. Облік статутного і неоплаченого капіталу.

118. Синтетичний і аналітичний облік нематеріальних активів.

119. Мета та завдання аудиту основних засобів.

120. Відмова аудитора від надання аудиторського висновку (поняття, умови надання)

121. Процедури аудиту товарних запасів.

122. Сутність та предмет економічного аналізу.

123 Джерела інформації аналізу товарних запасів. Поняття пасиву балансу, характеристика його розділів і основних статей.

124.Методи оцінки основних засобів.

125.Позаказний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції

126.Облік розподілу прибутку і списання збитку.

127 .Мета та завдання аудиту капітальних інвестицій.

128. Інформаиійне забезпечення аудиту довгострокових кредитів.

129.Процедури аудиту зобов'язань з податку на додану вартість.

130. 3а даними балансу визначити коефіцієнт фінансової стабільності

131. Аналіз накладних витрат.

132.Порядок проведення інвентаризації та списання її результатів.

133. Облік витрат на поточний ремонт основних засобів.

134. 3міст, облік та списання адміністративних витрат.

135. Податок з прибутку, його визначення та облік.

136. Договір на проведення аудиту.

137.Інформаційне забезпечення аудиту готової продукції

138.Мета і завдання аудиту фінансових інвестицій.

139.Аналіз ділової активності (основні показники)

140. Місце та роль економічного аналізу в системі управління.

141. Метод ланцюгових підстав і його характеристика.

142. Узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку (оборотні по синтетичних і аналітичних рахунках)

143. Об’єкти економічного аналізу.

144. Облік фінансовий і управлінський, сфери застосування.

145.Порядок визначення і облік зносу нематеріальних активів.

146. Простий метод обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції

147.3віт про рух грошових коштів, зміст і джерела складання.

148. Особливості створення та реєстрації аудиторської фірми.

149. Мета та завдання аудиту капіталу.

150. Умовно-позитивний аудиторський висновок (поняття, умови надання)

151. За даними балансу визначити маневреність оборотних засобів.

152. Аналіз технічного стану основних засобів.

153. Організація економічного аналізу.

154. За даними балансу визначити маневреність оборотних засобів.

155. Облікові регістри і їх класифікація.

156. Переоцінка основних засобів, її документальне оформлення і відображення в обліку.

157. Оцінка і облік незавершеного виробництва.

158. Форми безготівкових розрахунків і їх облік.

159. Незгода аудитора та її вплив на вид аудиторського висновку.

160. Мета та завдання аудиту розрахунків з учасниками господарських товариств.

161. Аналіз ефективності використання оборотних коштів.

162. Факторний аналіз прибутку.

163. Інформаційне забезпечення економічного аналізу.

164. Подвійний запис операцій на рахунках, кореспонденція рахунків.

165. Облік капітальних інвестицій.

166. Нормативний і ненормативний методи обліку витрат на виробництво.

167. Облік короткострокових зобов’язань.

168. Аудит системи бухгалтерського обліку підприємства замовника.

169. Мета та завдання аудиту виробничої собівартості продукції.

170. Процедури аудиту доходів фінансової діяльності.

171. За даними фінансової звітності визначити рентабельність основного капіталу.

172. Аналіз ритмічності виробництва.

173. Аналіз рентабельності інвестицій.

174. Облік короткострокових зобов’язань.

175. Аудит системи бухгалтерського обліку підприємства замовника.

176. Предмет бухгалтерського обліку і його об’єкти.

177. Документальне оформлення затрат праці при погодинній оплаті.

178.Інвентаризація виробничих запасів, визначення і списання результатів інвентаризації.

179. Порядок визначення і облік фінансових результатів.

180.Мета та завдання аудиту інших необоротних матеріальних активів.

181. Особливості аудиту фінансової звітності акціонерних.

товариств.

182. Аудит малоцінних та швидкозношуваних предметів.

183.3а даними балансу визначити коефіцієнт швидкої ліквідності.

184.Горизонтальний аналіз балансу.

185. Джерела інформації аналізу основних засобів та його завдання.

186 Аналіз прибутку.

187 Рахунки синтетичного і аналітичного обліку. Поняття про субрахунки.

188. Документальне оформлення і облік надходження основних засобів.

189.Облік доходу від реалізації готової продукції і розрахунків з покупцями.

190.Облік операцій по браку виробництва.


1. Поняття про господарський облік, його значення в управлінні ринковою економікою

Перш ніж приступити до вивчення бухгалтерського обліку, необхідно ознайомитися в загальних рисах з господарським обліком. Це дасть змогу краще зрозуміти особливості обліку, повніше й глибше вивчити його.

Господарський облік, як свідчить сама назва, це облік господарства, облік господарської діяльності підприємства, суспільства, що містить у собі виробництво, реалізацію і розподіл матеріальних благ, необхідних для задоволення потреб у харчах, одязі, житлі тощо.

Господарство України складається з галузей - промисловості, сільського господарства, будівництва, торгівлі, транспорту тощо. Кожна галузь складається з окремих підприємств і організацій. До них належать заводи, фабрики, шахти, КСП, фермерські господарства, торговельні підприємства тощо.

Будь-яка діяльність, пов'язана з виробництвом, обміном та Споживанням матеріальних і нематеріальних цінностей, наданням та використанням послуг, називається господарською діяльністю.

Для здійснення господарської діяльності кожне підприємство має в своєму розпорядженні необхідні господарські засоби - будівлі, машини, матеріали, товари, грошові кошти та джерела господарських засобів.

Поряд з господарськими засобами необхідною умовою господарської діяльності є праця. Затрати праці включаються разом з матеріальними затратами та іншими засобами виробництва до вартості виготовлюваних виробів, уречевлються в них.

Господарська діяльність складається з господарських процесів, котрі поділяються на господарські операції.

Так, на виробничому підприємстві (фабриці, заводі) характерні операції із закупівлі сировини та інших матеріалів складають у своїй сукупності процес заготівлі; операції з виготовлення із сировини та інших матеріалів виробів утворюють процес виробництва; операції з продажу вироблених виробів належать до складу процесу реалізації..

Кожне підприємство веде господарську роботу за власним або за встановленим для нього державним планом.

Господарська діяльність кожного підприємства вимагає планування, управління і контролю. Щоб керувати підприємствами різних форм власності і всім народним господарством України, необхідно мати відомості про господарську діяльність кожного підприємства: розміри й склад його засобів, коштів, розвиток окремих галузей тощо. Всі ці відомості можуть бути одержані лише завдяки обліку.

Облік існує давно. Він виник у процесі розвитку людського суспільства, котре для забезпечення своїх потреб здійснює господарську діяльність, тобто матеріальне виробництво, що вимагає управління та контролю. Задля цієї мети й було створено облік.

Протягом історичного розвитку, в процесі загального зростання матеріально-технічної культури змінювалися й удосконалювалися також методи, техніка і форми обліку. Від примітивних засобів і способів до складних сучасних комп'ютерних систем - таким є шлях розвитку облікової техніки.

2. Облік надходження нематеріальних активів

Нематеріальні активи надходять на підприємство в результаті їх придбання, створення власними силами, безоплатного отримання або шляхом обміну на інші активи.

Планом рахунків для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів призначений рахунок 15 «Капітальні інвестиції».

За дебетом рахунка 15 «Капітальні інвестиції» відображається збільшення зазнаних витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів, за кредитом — їх зменшення внаслідок прийняття в експлуатацію придбаних або створених нематеріальних активів.

Для обліку витрат на придбання (створення) нематеріальних необоротних активів використовується субрахунок 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів».

Надходження нематеріальних активів може здійснюватись шляхом:

· придбання;

· розробки;

· внесення засновниками до статутного капіталу;

· безоплатного одержання;

· отримання в обмін на неподібні активи.

3. Класифікація виробництв промислових підприємств

У системі менеджменту класифікація виробничих витрат відіграє важливу роль. Передусім це пов’язано з процесом прийняття управлінських рішень. Тому для глибокої і всебічної характеристики витрат сільськогосподарських підприємств необхідно звернутися до їх класифікацій. У процесі управлінської діяльності термін «витрати» використовується в різних випадках, тобто при вирішенні різних питань ураховуються різні види витрат. Саме тому, незважаючи на існування великої кількості схем класифікації інформації за витратами, немає можливості виділити якусь одну них як еталонну. Класифікація залежить насамперед від призначення інформації.

Залежно від мети можна виділити три напрями використання інформації за доходами і витратами:

· для оцінки запасів, визначення собівартості реалізованої продукції та фінансових результатів діяльності підприємства;

· для прийняття поточних і перспективних управлінських рішень та планування;

· для забезпечення контролю й регулювання.

У свою чергу, в межах кожної з трьох виділених категорій використовуються різні класифікації витрат. Для визначення собівартості виробленої продукції та отриманого прибутку розрізняють вхідні та понесені витрати. Вхідні — це витрати на засоби, ресурси, які були придбані, є в наявності і, як очікується, повинні принести доходи в майбутньому. Якщо ці засоби вже використано для отримання доходу і вони втратили здатність приносити його в майбутньому, то витрати на них переходять у категорію понесених. Дана класифікація застосовується для визначення фінансових результатів діяльності підприємства. Як відомо, фінансовий результат — це різниця між доходами і витратами звітного періоду. В цьому випадку виникає запитання: які витрати відносяться до звітного періоду, а які ні? Якщо підприємство придбало мінеральні добрива, а також розкидач для їх внесення, то ці витрати не будуть віднесені на звітний період, оскільки мав місце лише обмін одного виду активів на інший (грошей на основні та оборотні засоби). Таким чином, витрачені кошти в даному випадку — це не понесені витрати, оскільки вони не є спожитими у процесі виробництва. Після того як добрива було внесено купленим розкидачем, їхня вартість відноситься на собівартість вирощуваної культури, так само як і частина вартості розкидача у вигляді амортизаційних відрахувань та експлуатаційних витрат. У цьому випадку дані витрати вже будуть понесеними. Вхідні витрати відображаються в балансі підприємства як активи, а понесені — у звіті про фінансові результати.

4. Форма звітності "Баланс" її зміст і джерела складання

Бухгалтерський баланс призначений не тільки для відображення господарських засобів (активів) підприємства та джерел їх формування на звітну дату. Метою складання балансу є надання користувачам - юридичним і фізичним особам - повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на певну дату. Фінансовий стан підприємства характеризується структурою і якістю його активів, власного капіталу і зобов'язань, а також здатністю відповідати за своїми зобов'язаннями, тобто платоспроможністю.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" баланс визначено як звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

Зміст і форма балансу, а також загальні вимоги щодо визначення і розкриття змісту його статей встановлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс". Норми цього Положення (стандарту) застосовуються до балансів підприємства, організацій та інших юридичних осіб всіх форм власності, крім банків і бюджетних установ. Для банків форма і зміст балансу встановлюються Національним банком України; для бюджетних установ - Державним казначейством України.

Баланс побудовано за принципом "баланс-нетто": основні засоби і нематеріальні активи включаються до підсумку балансу за залишковою вартістю; дебіторська заборгованість за товари і послуги - за вирахуванням резерву сумнівних боргів; виробничі запаси - за вирахуванням нестачі, уцінок, одержаних при їх придбанні знижок; власний капітал - за фактично внесеною сумою (що знаходиться в обороті підприємства) за вирахуванням неоплаченого, вилученого капіталу та непокритих збитків.

Необоротні активи у розділі І балансу відображаються за статтями: "Нематеріальні активи", "Незавершене будівництво", "Основні засоби", "Довгострокові фінансові інвестиції", "Довгострокова дебіторська заборгованість", "Інші необоротні активи".

При цьому, як зазначалось, нематеріальні активи й основні засоби до підсумку балансу включаться за залишковою вартістю.

Розділ І "Необоротні активи" характеризується такими статтями.

У статті "Незавершене будівництво" відображається вартість незавершеного будівництва (включаючи обладнання для монтажу), яке здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі для фінансування такого будівництва.

Оборотні активи у розділі ІІ балансу відображаються за статтями: "Запаси", "Векселі одержані", "Дебіторська заборгованість за товари роботи і послуги", "Дебіторська заборгованість за розрахунками" (з бюджетом, по виданих авансах, нарахованих доходах тощо), "Інша поточна дебіторська заборгованість", "Поточні фінансові інвестиції", "Грошові кошти та їх еквіваленти" (в національній та іноземній валюті), "Інші оборотні активи".

При цьому заборгованість, показана за статтею "Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги", до підсумку балансу включається за чистою реалізаційною вартістю (яка визначається вирахуванням з дебіторської заборгованості резерву сумнівних боргів).

Витрати, які мали місце у звітному або попередніх звітних періодах, але належать до наступних звітних періодів, відображаються у розділі ІІІ "Витрати майбутніх періодів" активу балансу.

Статті пасиву балансу об'єднані відповідно у п'ять розділів: І "Власний капітал", II "Забезпечення наступних витрат і платежів", III "Довгострокові зобов'язання", IV "Поточні зобов'язання", V "Доходи майбутніх періодів".

Власний капітал розділу І пасиву балансу характеризується такими статтями: "Статутний капітал", "Пайовий капітал", "Додатковий капітал", "Резервний капітал", "Неоплачений капітал", "Вилучений капітал", "Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)".

За даними цього розділу балансу визначають величину власного капіталу підприємства на звітну дату шляхом додавання до суми статутного капіталу, суми додаткового, резервного капіталу і нерозподіленого прибутку і вирахуванням з одержаної суми неоплаченого, вилученого капіталу та суми непокритих збитків.

Розділ ІІ "Забезпечення наступних витрат і платежів" пасиву балансу містить інформацію про наявність у підприємства забезпечення для покриття передбачуваних у майбутньому витрат і платежів (на пенсійне забезпечення, оплату відпусток працівникам тощо).

У розділі III "Довгострокові зобов'язання" пасиву балансу підприємства відображають заборгованість на звітну дату по довгострокових кредитах банків, фінансових зобов'язаннях, відстрочених податкових зобов'язаннях тощо.

Розділ IV "Поточні зобов'язання" пасиву балансу містить статті, на яких відображається заборгованість підприємства по поточних зобов'язаннях, які будуть погашені протягом операційного циклу (тобто проміжку часу від придбання запасів для здійснення діяльності і одержання коштів від реалізації виробленої з них продукції) і зобов'язання по короткострокових кредитах банків, по розрахунках з бюджетом, по страхуванню, оплаті праці тощо.

Доходи, одержані підприємством протягом звітного періоду або попередніх періодів, але які належать до наступних періодів, підприємства відображають у розділі V "Доходи майбутніх періодів" пасиву балансу.

У статтях розділу "Переоцінка активів" відображаються дані, які показують збільшення або зменшення власного капіталу в результаті переоцінки основних засобів, нематеріальних активів, незавершеного будівництва в порядку, передбаченому відповідними положеннями (стандартами).

Отже, статті активу і пасиву балансу згруповано у відповідні розділи з таким розрахунком, щоб найбільш чітко виступав взаємозв'язок між активами підприємства і джерелами їх формування. Аналізуючи ці показники, користувачі одержують інформацію про величину власного капіталу підприємства, його фінансову стійкість, платоспроможність і приймають відповідні ділові рішення.

5. Поняття аудиту та його предмет

Для правильного розуміння змісту аудиторського контролю, його функцій і перспектив розвитку та використання в системі управління суб'єктами господарської діяльності важливе значення має науково-обгрунтована класифікація аудиту.

Вивчення вітчизняної і зарубіжної спеціальної економічної літератури з аудиту підтверджує неоднозначність поглядів різних економістів щодо видів аудиту та його класифікації (табл. 1.1.). Як видно із даних цієї таблиці, більшість вчених залежно від суб'єкта аудиту окремо виділяють аудит зовнішній і внутрішній.

Аудиторська діяльність регламентується Законом України "Про аудиторську діяльність". Цим законом передбачено, що аудитори (аудиторські фірми) можуть надавати підприємствам і організаціям наступні послуги:

· аудиторські перевірки достовірності фінансової звітності;

· консультації з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.

До інших видів послуг належать: відновлення та ведення бухгалтерського обліку для підприємств і організацій; складання фінансової звітності; організація бухгалтерського обліку; автоматизація бухгалтерського обліку тощо. Цей перелік аудиторських послуг може бути розширений залежно від економічних і правових потреб суб'єктів господарської діяльності.

Виходячи з різновидностей аудиторських послуг, змінюються об'єкти аудиту, а отже, і його предмет.

Розгляд спеціальної економічної літератури з аудиту підтверджує неоднаковий підхід вчених і практиків до визначення поняття предмета і об'єктів аудиту, аудиторського контролю. Детальний аналіз вищерозглянутих джерел показує, що при визначенні предмета обліку і контролю переважають в основному три концепції: 1) стан господарських засобів і господарські процеси; 2) кругообіг господарських засобів; 3) розширене відтворення.

6. Джерела інформації аудиту основних засобів

Джерелами інформації для аудиту основних засобів є:

- Баланс (форма № 1);

- Звіт про фінансові результати та їх використання (форма № 2);

- Звіт про фінансово-матеріальний стан підприємства (форма № 3);

- Синтетичні регістри обліку основних засобів (головна книга, журнал-ордер № 13);

- Первинні документи з обліку основних засобів: інвентарні картки, акти приймання-передачі, введення в експлуатацію, ліквідації, відомості індексації балансової вартості основних засобів.

7. Безумовно-позитивний аудиторський висновок (поняття та умови надання)

Висновок аудитора може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним. Аудитор може також відмовитися від надання висновку. При цьому він викладає свою думку у звіті іншої форми. У трьох останніх випадках висновок має містити короткий виклад аргументів, що обґрунтовують думку аудитора. У разі необхідності уточнення цих аргументів можливі посилання на інші документи, надані аудитором клієнту, які містять докладнішу інформацію.

Безумовно позитивний висновок складають у разі, коли, на думку аудитора, дотримані такі умови:

- аудитор отримав вичерпну інформацію і пояснення, необхідні для проведення аудиту;

- надана інформація є достатньою для відображення реального стану суб'єкта перевірки;

- є адекватні дані з усіх питань, суттєвих з погляду достовірності та повноти змісту інформації;

- фінансову документацію складено згідно з прийнятою суб'єктом перевірки системою бухгалтерського обліку, яка відповідає існуючим законодавчим і нормативним вимогам;

- звітність ґрунтується на достовірних облікових даних, які не містять суперечностей;

- форма звітності відповідає затвердженій у встановленому порядку.

Безумовно позитивний висновок беззаперечно і чітко виявляє задоволення аудитора станом обліку та звітності у суб'єкта перевірки. Безумовно позитивний висновок складається з використанням формулювань "задовольняє вимогам", "належним чином становить", "дає достовірне й дійсне уявлення", "достовірно відображає", "перебуває у відповідності з", "відповідає".

8. За даними балансу розрахувати коефіцієнт зносу основних засобів

Коефіцієнт зносу характеризує ту частку вартості основних фондів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах, а коефіцієнт придатності частку не перенесеної на створюваний продукт вартості.

Коефіцієнт зносу основних фондів розраховують на початок та на кінець звітного періоду, а також вивчають його динаміку за кілька років. Аналіз проводять на підставі даних першого розділу активу бухгалтерського балансу. Що нижчий коефіцієнт зносу (вищий коефіцієнт придатності), то ліпшим є технічний стан, основних фондів. Спрацьовані (застарілі) основні засоби зумовлюють і необхідність застосування застарілих технологічних процесів, що призводить до неконкурентоспроможності продукції підприємства.

Так можна розрахувати і коефіцієнт зносу (на певному умовному підприємстві).

Коефіцієнт зносу (Кзн):

Кзн=З/ОФп=700/1951=0,36

де 3 — сума зносу основних фондів; ОФП — первісна вартість основних фондів на початок періоду. Коефіцієнт придатності (Кприд):

Кприд=ОФз/ОФп=(1951-700)/1951=0,64

де ОФ3 — залишкова вартість основних фондів; ОФП — початкова вартість основних фондів.

9. Аналіз показників руху робітників

При аналізі показників про чисельність, склад, кваліфікацію і рух робочої сили у першу чергу визначаються дані про забезпеченість підприємства кадрами. Забезпечення підприємства необхідними кадрами можна вважати повним лише у тому випадку, коли планова (розрахована відповідно з трудомісткістю виробничої програми) потреба працівників відповідає наявності не тільки за їх загальною чисельністю, але і у розрізі категорій і професій, а інколи і у розрізі розрядів основних працівників.

Дані, які використовуються при аналізі показників цієї групи, є у відповідній базі загального призначення, що характеризує планові показники потреби робітників і службовців для виконання річного плану випуску готової продукції. Крім того використовуються данні оперативного масиву обліку про тих працівників, що прийняті на підприємство (OPPRKDR), і про тих, що вибули (OPVBKDR), а також нагромаджувальні масиви з даними про наявність кадрів на початку року і про тих, що прийняті (#OPPRKDR), та про тих працівників, що вибули (#OPVBKDR) працівників з початку року наростаючим підсумком (без звітного періоду - місця).

Так, при аналізі забезпечення підприємства кадрами розраховується величина, яка характеризує абсолютне відхилення фактичної чисельності працівників від планової, яка потім коректується на величину продуктивності праці відповідних робітників. Крім того, визначаються коефіцієнти рухів (прийняття і вибуття), а також плинності кадрів шляхом зіставлення показників руху кадрів до їх наявності.

10. Методика аналізу загальної ліквідності підприємства

Аналіз ліквідності активів підприємства допомагає визначити можливість покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у грошові кошти відповідає строку погашення зобов'язань.

Аналіз ліквідності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів):

· коефіцієнта покриття;

· коефіцієнта швидкої ліквідності;

· коефіцієнта абсолютної ліквідності;

· коефіцієнта співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості;

· чистого оборотного капіталу.

У якості базового можна використовувати коефіцієнт загальної ліквідності. Два інших коефіцієнти використовуються в разі потреби поглиблення аналізу для відображення впливу окремих статей поточних активів.

11. Господарські процеси, як об’єкт бухгалтерського обліку

Основним призначенням сфери матеріального виробництва є виробництво суспільно необхідного продукту. Створення цього продукту відбувається в процесі виробництва. Для забезпечення виробництва має здійснюватися процес постачання необхідними предметами праці (сировиною, матеріалами, паливом тощо). За виробництвом продукції відбувається процес її реалізації. Всі три процеси взаємопов'язані і взаємозумовлені, постійно змінюють один одного і на підприємстві відбувається безперервний кругообіг господарських засобів. Бухгалтерський облік, відображуючи господарські процеси, забезпечує інформацію, необхідну для управління цим кругообігом.

Процес виробництва належить до основної фази кругообігу господарських засобів: у ньому відбувається створення матеріальних благ. У процесі виробництва відбувається споживання предметів праці (сировини, матеріалів, палива тощо) і засобів праці (у формі їх зносу), а також живої праці робітників (у формі оплати праці). Затрати праці у вартісному вимірнику (нарахованої оплати праці) поряд з вартістю спожитих засобів праці і предметів праці включаються до собівартості випущеної із виробництва готової продукції. Отже, в бухгалтерському обліку відображається як процес виробничого споживання, з одного боку, так і процес створення продуктів праці - з іншого боку.

Вартість заново створеного продукту відрізняється від вартості продуктів, з яких він створений, не тільки якістю і призначенням, а й збільшеною вартістю, оскільки крім вартості спожитих засобів виробництва до неї входить нова вартість, створена працею робітників - національний дохід.

Об'єктами бухгалтерського обліку в процесі виробництва є затрати підприємства на виробництво продукції, що дає змогу визначити її собівартість, а також обсяг виготовленої продукції (в натуральних і вартісному вимірниках).

Дві інші фази кругообігу засобів (постачання виробничих запасів і реалізація готової продукції) відбуваються у сфері обігу. Обіг залежить безпосередньо від виробництва і водночас має певне самостійне значення: він є сполучною ланкою між виробництвом і споживанням.

У процесі постачання підприємство витрачає грошові кошти, а натомість придбаває у постачальників предмети праці, необхідні для виробництва продукції. Об'єктами бухгалтерського обліку в процесі постачання є затрати на цей процес (що дає змогу визначити фактичну собівартість придбаних виробничих запасів), обсяг придбаних предметів праці (в натуральних і вартісному вимірниках), а також розрахунки з постачальниками та іншими підприємствами й організаціями, які виникають у процесі постачання.

Процес реалізації полягає у передачі готової продукції, створеної у процесі виробництва, споживачам (покупцям). Така передача здійснюється шляхом купівлі-продажу за укладеними угодами. Внаслідок реалізації підприємство одержує від покупців грошові кошти (виручку від продажу), але в більшому розмірі, ніж їх було витрачено на виробництво і реалізацію продукції на суму чистого доходу (прибутку), що входять до відпускної (продажної) вартості продукції. Отже, прибуток, створений у процесі виробництва, набуває грошової форми у процесі реалізації. Реалізація, завершуючи виробничий процес, забезпечує відновлення і розширення виробництва.

Об'єктами бухгалтерського обліку в процесі реалізації є: обсяг реалізованої продукції (в натуральних і вартісному вимірниках), витрати, пов'язані з реалізацією, фінансовий результат від реалізації (як правило, прибуток), а також розрахунки з покупцями (за реалізовану продукцію), бюджетом (за і податками), банками (по кредитах) та іншими господарюючими суб'єктами, що виникають у процесі реалізації. Отже, бухгалтерський облік відображає не тільки господарські процеси, та й їх результати.

12. Облік чисельності і складу працюючих

Основним показником наявності робочої сили є облікова чисельність працюючих.

Облікова чисельність на дату — це показник чисельності працівників облікового складу на певну дату звітного періоду, наприклад, на перше або останнє число місяця, включаючи прийнятих та виключаючи тих працівників, які вибули в цей день.

Якщо підприємство на вказану дату не працювало, чисельність відображається станом на останній день роботи, що передував цій даті.

До облікового складу працівників підприємства мають зарахуватись усі працівники, які прийняті на постійну, сезонну, а також на тимчасову роботу строком на один день і більше, з дня зарахування їх на роботу. В обліковому складі працівників за кожний календарний день ураховуються як фактично працюючі, так і відсутні на роботі з будь-яких причин, тобто всі працівники, які перебувають у трудових відносинах, незалежно від форми договору.

До облікового складу входять також працівники, які тимчасово не працюють на підприємстві з таких причин:

· через хворобу;

· у зв’язку з виконанням державних або громадських обов’язків;

· тимчасово залучені на с/г та інші роботи;

· перебувають у щорічних, щорічних додаткових, а також додаткових відпустках, надання яких передбачене законодавством;

· за інших.

Не включаються до облікового складу працівники, які не перебувають у штаті даного підприємства. До них належать такі працівники:

· залучені до виконання робіт за договорами цивільно-правового характеру, включаючи договір підряду;

· прийняті для виконання разових спеціальних робіт: наприклад, консультації лікарів у медичних закладах, ремонтні роботи тощо;

· прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств;

· та ін.

13. Класифікація витрат на виробництво

Слід відрізняти витрати загальні й на одиницю продукції. Загальні витрати — це витрати на весь обсяг продукції за певний період. ця сума залежить від тривалості періоду і кількості виготовленої продукції. Витрати на одиницю продукції обчислюються як середні за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серіями. В одиничному виробництві витрати на виріб формуються як індивідуальні.

Якщо загальні витрати виразити певною функцією обсягу продукції, то граничний їх рівень є першою похідною цієї функції. Це витрати на останню за часом виготовлення одиницю продукції. Показник граничних витрат використовується при аналізі доцільності зміни обсягу виробництва продукції.

При плануванні, обліку і аналізі витрати класифікуються за певними ознаками. Основними з них б ступінь однорідності витрат, спосіб обчислення на окремі різновиди продукції, зв'язок з обсягом виробництв.

За ступенем однорідності витрати поділяються на елементні й комплексні. Елементні витрати однорідні за складом, мають єдиний економічний зміст і є первинними. До них належать матеріальні витрати, оплата праці , відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування, інші витрати. Комплексні витрати різнорідні за складом, охоплюють декілька елементів витрат. Їх групують за економічним призначенням при калькулюванні та організації внутрішнього економічного управління. Наприклад, витрати на утримання і експлуатацію устаткування, загальновиробничі, загальногосподарські витрати, втрати від браку та ін.

За способом обчислення на окремі різновиди продукції витрати поділяються на прямі й непрямі. Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виготовленням певного різновиду продукції і можуть бути обчислені на її одиницю прямо. Якщо виготовляється один різновид ,продукції, усі витрати — прямі. Непрямі витрати не можна безпосередньо обчислити на окремі різновиди продукції, бо вони пов'язані з виготовленням різних виробів (зарплата обслуговуючого і управлінського персоналу, утримання і експлуатація будов, споруд, машин тощо). Поділ витрат на прямі та непрямі залежить від рівня спеціалізації виробництва, його організаційної структури, нормування і обліку. Зростання частки прямих витрат у загальній сумі підвищує точність обчислення собівартості одиниці продукції, зміцнює економічні основи управління.

Залежно від зв'язку з обсягом виробництва витрати поділяються на постійні й змінні.

14. Облік резервного капіталу

Для обліку резервного капіталу у Плані рахунків призначений пасивний рахунок 43 «Резервний капітал». За кредитом рахунка відображається створення резервів, за дебетом — їх використання. Сальдо цього рахунка кредитове і відображає залишок резервів на кінець звітного періоду.

Аналітичний облік резервного капіталу ведеться за його видами, джерелами їх утворення та напрямком використання.

Здійснення відрахувань від прибутку на створення (поповнення) резервного капіталу відображається в обліку записом:

Д-т 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)»

К-т 43 «Резервний капітал».

Резервний капітал призначений для покриття непередбачених витрат, збитків на сплату боргів підприємства в разі його ліквідації. Залишки невикористаних коштів резервного капіталу переходять на наступний звітний період.

Використання коштів резервного капіталу на покриття втрат внаслідок надзвичайних ситуацій:

Д-т 43 «Резервний капітал»

К-т 10 «Основні засоби»

К-т 15 «Капітальні інвестиції»

К-т 20 «Виробничі запаси»

К-т 26 «Готова продукція»

К-т 14, 35 «Фінансові інвестиції»

К-т 30 «Каса».

Покриття витрат підприємства з усунення наслідків надзвичайних ситуацій:

Д-т 43 «Резервний капітал»

К-т 66 «Розрахунки по заробітній платі»,

К-т 65 «Розрахунки за страхуванням»,

К-т 23 «Виробництво».

Направлені кошти резервного капіталу на покриття збитків звітного періоду:

Д-т 43 «Резервний капітал»

К-т 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)».

Використання коштів резервного капіталу на виплату дивідендів засновникам:

Д-т 43 «Резервний капітал»

К-т 67 «Розрахунки з учасниками».

15. Мета та завдання аудиту фінансових інвестицій.

Фінансові інвестиції поділяють на:

· довгострокові фінансові інвестиції;

· поточні фінансові інвестиції.

Основним критерієм поділу фінансових інвестицій на довгострокові й поточні є мета здійснення (придбання) інвестицій.

Завданням аудиту фінансових інвестицій є перевірка правильності:

первісної оцінки фінансових інвестицій;

оцінки фінансових інвестицій на дату балансу;

організації бухгалтерського обліку фінансових інвестицій в асоційовані та дочірні підприємства;

організації бухгалтерського обліку фінансових інвестицій для ведення спільної діяльності.

За бажанням замовника аудит можна розпочати з інвентаризації фінансових інвестицій підприємства. Вона зводиться до перевірки фактичної наявності цінних паперів, які були передані на зберігання в банк, перевірки залишків сум за даними обліку з даними банку. При проведенні інвентаризації фінансових інвестицій аудитор повинен встановити, чи не належать вони до інших придбаних підприємством цінних паперів, які не є фінансовими інвестиціями, а за результатами інвентаризації скласти порівняльну відомість, в якій зафіксувати їх нестачу або надлишок.

16. Аудит за спеціальними аудиторськими завданнями

Міжнародний стандарт аудиту (МСА) 800 "Аудиторський висновок при виконанні завдань з аудиту спеціального призначення" слід розуміти в контексті "Передмови до міжнародних стандартів контролю якості, аудиту, надання впевненості та супутніх послуг", де вказано застосування та статус МСА

Метою цього Міжнародного стандарту аудиту (МСА) є встановлення положень і надання рекомендацій у зв'язку з аудиторськими завданнями спеціального призначення, зокрема:

· фінансові звіти, складені відповідно до всеохопної основи бухгалтерського обліку, іншої, ніж Міжнародні чи національні стандарти бухгалтерського обліку;

· конкретні рахунки, елементи рахунків або статті у фінансовому звіті (в подальшому висновки щодо компонентів фінансових звітів);

· виконання контрактних угод;

· узагальнені фінансові звіти.

Крім «класичних» аудиторських висновків про перевірену річну звітність підприємства згідно з МСА 800 аудитори можуть видавати інші специфічні висновки i звіти про виконану роботу за спеціальними завданнями. Особливості складання цих специфічних висновків є предметом окремого дослідження.

17. Програма аудиту звіту про власний капітал

Мета аудиту Звіту про власний капітал — підтвердити вірогідність інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства упродовж звітного періоду.

Визначення змісту, форми Звіту та загальні вимоги до розкриття його статей передбачено П(C)БО 5 «Звіт про власний капітал» (далі Звіт). Норми П(С)БО 5 поширюються на підприємства, організації та інших юридичних осіб (далі — підприємства) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).

Завдання аудиту — встановити: достовірність і повно відображення у звіті результати роботи підприємства щодо збільшення або зменшення власного капіталу. Iнформація, наведена в Звіті про власний капітал, має бути достовірною, без помилок і перекручень, які впливають на користувачів фінансової звітності. Підставою для заповнення Звіту є дані синтетичного й аналітичного обліку, які мають бути тотожними.

Під час створення підприємства його первісний капітал К вкладається в активи А, інвестовані засновниками (учасниками), і є вартістю майна підприємства. Крім власних коштів підприємство використовує залучені кошти Зк, в результаті чого виникають борги.

Отже, активи підприємства складаються з власного капіталу й залучених коштів: А – К + Зк.

Боргові зобов’язання підтверджують права й вимоги кредиторів щодо активів підприємства.

Власний капітал — це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань: К = А – З.

Оцінка й визначення власного капіталу залежать від оцінки й визначення його активів і зобов’язань.

Сума власного капіталу — це абстрактна вартість майна підприємства, яка не є його поточною або реалізаційною вартістю і тому не відображує поточну на даний час вартість прав власників фірми. На суму власного капіталу впливають оцінка активів і кредиторська заборгованість, які використовуються в бухгалтерському обліку підприємства. У зв’язку з цим сума власного капіталу може збігатися або не збігатися з ринковою вартістю акцій підприємства або із сумою, яку можна отримати від продажу чистих активів або підприємства взагалі.

Водночас слід пам’ятати, що власний капітал є основою для початку, а також продовження господарської діяльності підприємства. Він виконує такі функції:

довгострокового фінансування (використовується підприємством протягом тривалого часу);

відповідальності та захисту прав кредиторів (сумою власного капіталу визначаються відповідальність підприємства перед зовнішніми користувачами, а також захист кредиторів від втрати капіталу);

компенсації зазнаних збитків (гарантує їх погашення);

кредитоспроможності (вартість власного капіталу є гарантією погашення отриманого кредиту);

фінансування ризику (сума власного капіталу може використовуватися для проведення ризикованих операцій господарської діяльності підприємства та здійснення ризикованих інвестицій);

незалежності і влади (розмір власного капіталу визначає незалежність власників і його вплив на господарську діяльність підприємства);

розподілу доходів та активів (відповідно до внеску власників у капіталі здійснюється розподіл отриманого фінансового результату за звітний період та майна у разі ліквідації підприємства).

Шаховий принцип побудови Звіту передбачає розміщення по горизонталі джерел утворення власного капіталу, а по вертикалі — статей з відображенням інформації про його зміни (збільшення або зменшення).

За даними складу та змінами джерел власного капіталу користувачі фінансової звітності провадять докладну оцінку ефективності управління, визначають динаміку та перспективи економічних прав інвесторів.

Утворення власного капіталу здійснюється у такий спосіб:

· внесенням власниками підприємства коштів та інших активів;

· накопиченням отриманого прибутку.

Сума власного капіталу може збільшуватися в результаті збільшення вартості активів (наприклад, дооцінка внесених активів).

18. 3а даними балансу визначити коефіцієнт фінансової залежності

Коефіцієнт фінансової залежності:

[валюта балансу] : [власний капітал (підсумок розділу 1 пасиву)]. Цей коефіцієнт є оберненим до коефіцієнта концентрації власного капіталу. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позичених коштів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення наближається до одиниці (або 100 %), то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство, якщо перевищує одиницю - навпаки.

Наприклад, якщо значення цього коефіцієнта 1,25, то це означає, що в кожній 1,25 гри, вкладеній в активи підприємства, 25 коп. десь позичено.

19. Вертикальний аналіз балансу

Вертикальний аналіз балансу дозволяє зробити висновок про структуру балансу в поточному стані, а також проаналізувати динаміку цієї структури. Технологія вертикального аналізу полягає у тому, що загальну суму балансу приймають за 100% і кожну статтю фінансової звітності представляють у вигляді процентної частки від прийнятого базового значення.

Основними висновками, зробленими при вертикальному аналізі балансу підприємства можуть бути такі:

- структура статей балансу демонструє тенденцію до зростання частки основних засобів і незначного зменшення частки оборотних активів;

- у той же час, закріпилася негативна тенденція до збільшення частки дебіторської заборгованості і зменшення грошових коштів у національній валюті.

Підприємству слід вдатися до аналізу структури видатків, налагодити більш стабільні зв'язки з постачальниками, а також посилити контроль за витратами, запобігаючи нецільового витрачання ресурсів.

Таким чином, аналіз балансу підприємства у горизонтальному і вертикальному розрізі показав, що підприємству бракує оборотних активів, що позначається на рівні показників фінансової стійкості та ліквідності. Зокрема, спостерігається значна частка короткострокових зобов'язань і подальше зменшення частки грошей у сумі балансу. Частка власного капіталу є незначною величиною (біля 30%), що говорить про велику ймовірність банкрутства аналізованого підприємства.

20. Аналіз незавершеного виробництва

До незавершеного виробництва відноситься продукція (роботи, послуги), що не пройшла всіх стадій (фаз, переділів) виробництва, передбачених технологічним процесом, а також вироби, які не укомплектовані та не пройшли випробувань і технічного приймання.

У виробничих (навчальних) майстернях до незавершеного виробництва належать заготовки (деталі, вузли, агрегати) та вироби, обробка та складання яких ще не закінчена; готові вироби, не повністю укомплектовані і не передані на склад.

У підсобних (навчальних) сільських господарствах при установах до незавершеного виробництва включаються витрати під озимі посіви, на оранку зябу, підготовку пару, парників і теплиць, а також видатки на закладання садів, ягідників і виноградників.

У статті "Незавершене будівництво" показують вартість незавершеного будівництва (включаючи устаткування для монтажу), що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі для фінансування такого будівництва.

Незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу.

Облік незавершеного виробництва і незавершених робіт (послуг) здійснюється відповідно до встановленого порядку на

рахунках бухгалтерського обліку, передбачених для узагальнення інформації про витрати основного і допоміжного виробництв та обслуговуючих господарств.

Незавершене виробництво обліковується на нижчезазначених рахунках.

Незавершене виробництво визначається на кінець звітного періоду, а також залишки реалізованої готової продукції.

У загальній сумі незавершеного виробництва або залишків готової продукції потрібно визначити вартість матеріалів,, сировини, які використані у виробництві.

Величину вартості сировини і матеріалів, раніше списаних у виробництво, але таких, частина яких залишається у залишках незавершеного виробництва і готової продукції, можна визначити розрахунковим шляхом.

Встановлення нормативів незавершеного виробництва має для підприємств істотне значення. Завищення обсягу незавершеного виробництва викликає уповільнення оборотності обігових коштів, а заниження порівняно з реальною необхідністю перешкоджає створенню необхідних накопичень і тим самим спричиняє порушення ритмічності виробничого процесу. Вдосконалення організації виробництва, скорочення тривалості виробничого циклу є вирішальними факторами зменшення обсягу незавершеного виробництва і покращення показників роботи підприємства.

Для правильного визначення фактичної собівартості готової продукції, виконання робіт та послуг доцільно на кінець звітного періоду визначити залишки незавершеного виробництва, тобто кількість незакінченої обробкою продукції в процесі виробництва.

Залишки незавершеного виробництва відображаються на дебеті рахунка № 23 "Виробництво" за формулою, грн.:

НВПк = НВПп + В - СРП,

де НВПк — незавершене виробництво продукції на кінець звітного періоду,

НВПп – незавершене виробництво продукції на початок звітного періоду,

В —. витрати на виробництво продукції у звітному періоді,

СРП — виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг).

21. Види господарського обліку

Існують три види господарського обліку - оперативний, бухгалтерський, статистичний. Завдяки цьому господарський облік забезпечує всі ланки управління необхідною інформацією, яка використовується в масштабі держави для планування, розробки нормативів, стимулювання, ан