Охорона материнства і дитинства. Нафтопереробна промисловість

Вступ.

1. Основні технології в нафтопереробній галузі.

2. Загальна характеристика технології нафтопереробки.

Висновки

Список використаної літератури.

Тема 2: Охорона материнства і дитинства.

Вступ.

1. Основні тенденції охорони материнства і дитинства в Україні.

2. Особливості охорони дитинства в Україні.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Надійність роботи та сталий розвиток паливно-енергетичного комплексу України значною мірою залежить від стану нафтогазової галузі, розвитку та стабільності функціонування її складових, до яких належить сектор нафти та нафтопродуктів.

На сучасному етапі для забезпечення стабільності й надійності функціонування сектору нафти і нафтопродуктів принциповим є визначення довгострокової стратегії його розвитку з позицій захисту національних інтересів, забезпечення енергетичної безпеки країни, дотримання норм і правил міжнародного права.

Розглянуто стан та ключові проблеми розвитку складових сектору нафти і нафтопродуктів (видобуток, імпорт, транспортування і транзит нафти, нафтопереробка, імпорт та експорт нафтопродуктів).

Визначені шляхи розвитку та перспективи забезпечення стабільного функціонування сектору.

Переробка нафти й виробництво нафтопродуктів в Україні здійснюється на шести нафтопереробних підприємствах, на базі яких створені акціонерні товариства: ЗАТ “Укртатнафта”, ЗАТ ”ЛИНИК”, ВАТ ”Херсоннафтопереробка”, ВАТ “Лукойл-Одеський НПЗ”, ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття”, ВАТ “НПК Галичина”. Контрольний пакет акцій Лисичанського й Одеського заводів належить російським нафтовим компаніям: “ТНК“ й “Лукойл”.


1. Основні технології в нафтопереробній галузі

У 2003 та 2004 роках на НПЗ України перероблено рекордно високий упродовж останніх 11 років обсяг нафти – по 21,2 млн.тонн Збільшення обсягів переробки нафти і виробництва товарної продукції дозволило майже повністю забезпечити власною продукцією потреби українського ринку нафтопродуктів. При цьому значно зросли обсяги їх експорту. Перехід Україною від імпорту до експорту нафтопродуктів є позитивною зміною її енергетичного статусу і відповідає стратегії Уряду України щодо формування експортної політики держави.

В Україні в порівнянні з країнами Євросоюзу, з одного боку, є надлишок потужностей первинної переробки нафти, з іншого – нестача потужностей вторинної переробки. Україна споживає близько 16 млн т нафтопродуктів на рік: по 5 млн т бензину й дизельного палива та 6 млн т мазуту. В країні функціонує 6 нафтопереробних заводів загальною потужністю 52 млн т нафти на рік, які здатні не тільки забезпечити власні потреби у нафтопродуктах (біля 30 % від загальної потужності), а й реалізовувати їх експорт до країн Європи.

Продукти нафтопереробки легко реагують з киснем і значну їх частину використовують як різні види палива. При переробці їх захищають від контакту з киснем при високих температурах, але для важких продуктів є можливість проводити реакції з киснем при температурах нище 250-300°С, запобігаючи створенню вибухонебезпечних сумішей у парогазовій фазі. Так виробляють окислені бітуми з гудрону. На нафтопереробних установах використовують термоокислювальні процеси з метою очищення газових викидів від нафтопродуктів у печах доопалення, а також у виробництві сірки з технічного сірководню, що створюються при очищенні гідроочистці з сірковміщуючих сполук.

Переробка нафти та розподіл нафтопродуктів є єдиними елементами українського енергетичного сектору, які мають розвинену конкуренцію та ринкові ціни. Однак в галузі існує низка проблем. Більшість продукції українських НПЗ не відповідає міжнародним стандартам, екологічним вимогам та попиту українського ринку: виробляється забагато мазуту і дуже мало бензину. Низький рівень глибини переробки нафти на українських НПЗ та низька якість нафтопродуктів є перешкодою для диверсифікації постачання нафти та підвищення енергетичної ефективності. Нафтопереробна галузь працює не на повну потужність, за останні роки потужність НПЗ України використовувалася тільки на 20—30 % при середньосвітовому рівні 87 %. Збільшилася залежність НПЗ від зовнішніх поставок нафти, причому з одного джерела — Російської Федерації. Маючи здебільшого приватизовані НПЗ, держава не має ефективних важелів, щоб змінити ситуацію. Дуже часто на практиці дії компаній мають скоординований характер і, за умов відсутності в країні резервних запасів нафтопродуктів, фактично монополізують ринок.

2. Загальна характеристика технології нафтопереробки

Добута зі свердловин нафта не є товарним продуктом. Для того, щоб отримати з нафти товарні нафтопродукти, її необхідно розділити на фракції, очистити ці фракції, а деякі з них піддавати додатковій обробці на нафтопереробних заводах.

Зневоднення та знесолення нафти. Пересуваючись по свердловинам, нафта інтенсивно змішується з пластовою водою та утворює водонафтову емульсію, тобто систему двох взаємо нерозчинених або погано розчинених рідин, в яких одна знаходиться в завислому стані у вигляді мікроскопічних краплин. Емульсії бувають типу „нафта у воді” та „нафта у нафті”. Для зневоднення та знесолення нафти використовуються різні методи руйнування нафтової емульсії:

· термічний – підігрів нафти, її відстоювання від води, промивка гарячою водою;

· електричний – обробка емульсій в електричному полі змінного струму. Основним апаратом електро-обезводнювальної та обезсолювальної установки (ЕЛОУ) є електродегідратор;

· хімічний – додання до нафти деемульгаторів. Деемульгатори – речовини, які здатні знижувати поверхневий натяг і цим сприяти руйнуванню емульсій.

Перегонка нафти на атмосферних установках. Першим процесом переробки нафти є процес її перегонки на атмосферних установках, який носить назву першої фракційної перегонки. Першим кроком перетворення її на корисні продукти є фракційна перегонка, яка розділяє суміш на фракції – групи вуглеводнів зі схожою довжиною ланцюгів, а тому зі схожими точками кипіння. Цей процес в значній мірі визначає вихід та якість основних нафтопродуктів.

Основні апарати: трубчаста піч, ректифікаційна колона, теплообмінники, конденсатори, холодильники, насоси. Трубчасту піч використовують для нагріву нафти до необхідної температури. Всередині печі розташований змійовик зі сталевих труб. Ректифікаційна колона представляє собою циліндр з перегородками всередині та слугує для розділення парів на окремі фракції. Теплообмінники – це апарати для підігріву нафти за рахунок тепла дистилятів, конденсатори та холодильники – апарати для конденсації та охолодження фракцій.

Холодна нафта подається сировинним насосом через теплообмінник, де частково нагрівається за рахунок охолодження дистилятів чи залишку, які надходять із колони до приймача. Потім нафта потрапляє до водобрудовіддільника для відстоювання від води та бруду, знову в теплообмінник (мазутний) і в трубчасту піч. На виході з печі нафта має температуру 320-330 С. З цією температурою вона подається у колону для розділення.

Гаряча рідина проходить до ректифікаційної колони, де леткі молекули перетворюються на пару й піднімаються догори колони. Верх колони є прохолоднішим за низ, отож пара поступово сконденсується в міру її підняття. Колона містить низку мілких тарілок, що збирають рідину в міру її конденсації. Пристрої, що називаються барботувальними ковпачками, змушують висхідну пару проходити через рідину на тарілках. Пара сконденсується до рідини, коли вона надходить на тарілку, що є досить прохолодною.

Рідина, яка сконденсується на кожній тарілці, відкачується окремо. Коротші ланцюги мають нижчі точки кипіння, отже чим вище тарілка, тим коротшою є довжина ланцюгів, що збираються там.

З верху колони виходять пари бензину, котрі через конденсатор і холодильник направляються до приймача бензину. З низу колони відводиться мазут, який віддає частину тепла нафті та направляється до приймача мазуту. Вище входу сировини з тарілок відбираються дизельне паливо, керосин, лігроїн.

Перегонка мазуту на вакуумних установках. Мазут першої гонки (залишок від перегонки нафти) може бути перероблений декількома шляхами:

- на крекінг-установках з метою отримання авто бензинів;

- на вакуумних установках з метою отримання масляних дистиляторів;

- на бітумних установках;

- на коксових установках;

- може використовуватись в якості котельного палива.

Вакуумні перегоні установки в принципі нічим не відрізняються від атмосферних. Однак в їхній апаратурі є відмінності, пов’язані з деякими особливостями перегонки мазуту на масла. Масляні дистиляти починають кипіти при температурі вище 400 С. Для того, щоб вони випарувались, мазут необхідно нагріти до температури, перевищуючої 500 С. Проте таких високих температур важкі вуглеводні не витримують і розщепляють на дрібні молекули. При зміні тиску температура кипіння теж змінюється. Тому, для того, щоб створити умови, при яких мазут переганяється при температурах, н