Основи підприємницької діяльності

1. Підприємницька діяльність без створення юридичної особи.

2. Особливості фінансово-кредитного підприємництва.

3. Міжнародні організації, що сприяють розвитку підприємництва в Україні.

Список використаної літератури.


1. Підприємницька діяльність без створення юридичної особи

Фізична особа (заявник), яка має намір провадити підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, подає до органу державної реєстрації:

а) реєстраційну картку, яка є одночасно заявою про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності,

б) дві фотокартки,

в) довідку (чи її копію) про включення до Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів,

г) документ, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію.

Вона також пред'являє документ, що посвідчує особу.

За наявності всіх зазначених документів, орган державної реєстрації зобов'язаний протягом не більше п'яти робочих днів з дня їх надходження внести дані реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності (автоматизованої системи збирання, накопичення, обробки та оперативного надання інформації про суб'єкти підприємницької діяльності) та видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним кодом юридичної особи, який надається органу державної реєстрації органом державної статистики, або з ідентифікаційним номером фізичної особи — платника податків та інших обов'язкових платежів.

Заявнику видається оригінал свідоцтва про державну реєстрацію з трьома його копіями, а також оригінал та копія поданих ним установчих документів з відміткою органу державної реєстрації.

Безпосередньо орган державної реєстрації подає у п'ятиденний термін з дня державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності:

а) до органу державної статистики — копію реєстраційної картки з відміткою про державну реєстрацію,

б) до органу державної податкової служби — копію реєстраційної картки з відміткою про державну реєстрацію,

в) до органів Пенсійного фонду — інформаційне повідомлення,

г) до органів Фонду соціального страхування — інформаційне повідомлення.

Крім цього, у п'ятиденний термін по закінченні календарного місяця, він подає до органу державної статистики відомості про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності — юридичних осіб.

Згідно з положеннями Закону України «Про підприємництво» суб’єктами підприємницької діяльності можуть бути не тільки юридичні, а й фізичні особи — громадяни України, а також громадяни інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності.

Фізична особа, яка має намір провадити підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, подає до органу державної реєстрації реєстраційну картку за встановленим зразком, яка є одночасно заявою про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності, та ряд інших документів, передбачених нормативними актами України.

Суб’єкт підприємницької діяльності без створення юридичної особи має право відкрити рахунок у будь-якому банку України та інших державах за згодою цих банків у порядку, встановленому НБУ. Підставою для відкриття рахунка є свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності та копія документа, що підтверджує взяття його на облік у державному податковому органі.

Фінансування. Власний капітал приватного підприємця формується виключно за рахунок його приватного майна. Основним джерелом його збільшення є внутрішнє фінансування, зокрема невикористаний для споживання прибуток. Кредитні рамки приватного підприємця обмежуються величиною приватного майна, яке він може надати як кредитне забезпечення.

Відповідальність і банкрутство. Приватний підприємець відповідає за боргами суб’єкта господарювання, власником якого він є, всім своїм майном, окрім майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством не може бути звернено стягнення. Одночасно з прийняттям заяви про порушення справи щодо банкрутства підприємця господарський суд приймає рішення про накладення арешту на його майно, яке включається до складу ліквідаційної маси у разі оголошення підприємця банкрутом. Загальна вартість майна громадянина-підприємця, яка може бути виключена зі складу ліквідаційної маси, не може перевищувати 2 тис. грн. Приватне майно підприємця підлягає реалізації судовим виконавцем на основі виконавчого листа про звернення стягнення на майно та постанови суду про визнання боржника банкрутом. У разі необхідності суд може призначити ліквідатора. Кошти, отримані від реалізації майна, вносяться на депозитний рахунок відповідної нотаріальної контори. За заявою кредиторів господарський суд може визнати недійсними угоди підприємця, пов’язані з відчуженням його майна заінтересованим особам протягом року до порушення справи про банкрутство. У разі визнання громадянина-підприємця банкрутом за заявою кредитора протягом п’яти років після завершення розрахунків з кредиторами (у разі недостатності коштів) підприємець не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів.

Оподаткування. Законодавством передбачено кілька альтернативних способів оподаткування доходів приватних підприємців:

· оподаткування сукупного чистого доходу та сплата інших податків, передбачених законодавством України (традиційне оподаткування);

· сплата фіксованого податку з придбанням торгового патенту;

· сплата єдиного податку.

1. За традиційного оподаткування такому підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов’язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за спеціально встановленими нормами. До складу витрат, безпосередньо пов’язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Доходи приватного підприємця оподатковуються за шкалою ставок, які передбачені законодавством про прибуткове оподаткування громадян.

За традиційного оподаткування у приватного підприємця виникають певні накладні витрати: пов’язані із веденням книги обліку доходів і витрат підприємця; обчисленням чистого доходу на підставі документів, що підтверджують витрати; обумовлено за встановленими нормами. Приватні підприємці, які обрали такий спосіб оподаткування своїх доходів, не звільняються від сплати певних видів податків і зборів (ПДВ, внески у Пенсійний фонд, фонд соціального страхування тощо).

Переваги традиційної системи оподаткування здебільшого зводяться до такого:

· розмір сплачуваних податків залежить від розміру одержаних доходів (якщо підприємець за звітний період не отримав доходу від своєї діяльності, то відповідні податки він платити не буде);

· на відміну від системи оподаткування за фіксованим податком або за спрощеною системою практично відсутні обмеження щодо виду діяльності.

2. Фіксований податок (патент). Одним із варіантів оподаткування доходів фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності є сплата фіксованого розміру прибуткового податку шляхом придбання патенту. Обов’язковою умовою придбання патенту на право здійснення підприємницької діяльності є сплата фіксованого податку. Документ, що засвідчує сплату фіксованого податку, слугує підставою для видачі податковим органом за місцем проживання підприємця патенту. Приватний підприємець може перейти на сплату фіксованого податку у разі одночасного додержання таких умов:

1) здійснення підприємницької діяльності з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках з обов’язковою сплатою ринкового збору згідно з чинним законодавством. Доходи такого громадянина, отримані від здійснення інших видів підприємницької діяльності, обкладаються прибутковим податком у загальному порядку;

2) кількість осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким підприємцем, включаючи членів його сім’ї, не повинна перевищувати п’яти;

3) валовий дохід підприємця від самостійного здійснення підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту, не перевищує 7000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приватні підприємці, які обрали спосіб оподаткування доходів за фіксованим податком, не можуть здійснювати торгівлю лікеро-горілчаними і тютюновими виробами.

Ставки фіксованого податку встановлюються місцевими радами (міською, районною). Законодавчо визначено максимальні та мінімальні розміри фіксованого податку — 20 і 100 грн за календарний місяць (для громадян, які самостійно здійснюють підприємницьку діяльність, у межах зазначеного діапазону єдиним критерієм при встановленні розміру фіксованого податку є тільки розміщення об’єкта торгівлі).

Патент може також видаватися на здійснення підприємницької діяльності на всій території України. У такому разі ставка фіксованого податку не залежить від місцезнаходження торговельного місця і від місцевих органів самоврядування і становить для всієї території України 100 грн за календарний місяць. Якщо підприємницька діяльність здійснюється з використанням найманої праці або із залученням до неї членів сім’ї підприємця, розмір фіксованого податку збільшується на 50 % за кожну особу.

Доходи фізичної особи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається фіксованим податком, не включаються до складу її сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року. Окрім цього, приватні підприємці — платники фіксованого податку звільнені від обов’язкового ведення обліку доходів і витрат.

3. Єдиний податок. Приватний підприємець може стати платником єдиного податку і перейти на спрощену систему обліку та звітності, якщо:

1) у трудових відносинах з ним протягом року перебуває не більше 10 осіб, включаючи членів його сім’ї;

2) обсяг виручки від реалізації продукції за рік не перевищує 500 тис. грн;

3) відсутня заборгованість зі сплати всіх установлених податків і обов’язкових платежів за попередній звітний (податковий) період.

4) приватний підприємець не є суб’єктом особливого порядку оподаткування за допомогою сплати спеціального торговельного патенту;

5) приватний підприємець не здійснює торгівлю пально-мастильними матеріалами, а також лікеро-горілчаними і тютюновими виробами (торгівлю іншими підакцизними товарами здійснювати не заборонено).

Ставки єдиного податку встановлюються місцевими органами влади за місцем державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності залежно від виду діяльності i не можуть становити менше ніж 20 грн i більше ніж 200 грн за календарний місяць. Якщо приватний підприємець здійснює кілька видів діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, він придбаває одне свідоцтво i сплачує єдиний податок за цими видами діяльності за більшою ставкою. У разі використання підприємцем праці найманих працівників або членів сім’ї (далі — наймані працівники) ставка єдиного податку збільшується на 50 % за кожного працівника.

Відмовитися від застосування цієї системи і повернутися до раніше встановленої системи оподаткування підприємець може з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі подання відповідної заяви до податкового органу не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу).

Платники єдиного податку звільняються від сплати не тільки прибуткового податку, а й ряду інших податків, зборів та обов’язкових платежів, зокрема від зобов’язань нарахування, відрахування i перерахування коштів до державних цільових фондів, а також зборів, пов’язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім’ї. Платники єдиного податку не є платниками податку на додану вартість, тому їм немає необхідності реєструватися як платникам ПДВ, а раніше зареєстровані підприємці зобов’язані подати до податкової інспекції заяву щодо зняття їх з обліку як платників ПДВ. Платники єдиного податку, як i інші фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, зобов’язані утримувати прибутковий податок з виплачуваних найманим працівникам, включаючи членів їх сімей, доходів i перераховувати його до бюджету.

Завдяки переходу на спрощену систему оподаткування та звітності приватні підприємці мають суттєву економію на накладних витратах, оскільки не є обов’язковим використання електронно-касового апарата (ЕККА), набагато спрощеним є ведення книги обліку доходів i витрат та значно скорочено щоквартальний звіт.


2. Особливості фінансово-кредитного підприємництва

Формування ринкової системи в сучасних умовах безпосередньо пов'язано з розвитком підприємницької діяльності в усіх сферах економіки. В період трансформації економіки та розвитку ринкових відносин підприємництво стає найбільш масовим суспільним явищем і справляє визначальний вплив на всі сторони суспільного життя. Малі та середні підприємства завдяки гнучкості та чутливості до ринкової кон'юнктури, готовності до сприйняття технологічних інновацій здатні розширювати асортимент продукції за незначних капіталовкладень і сприяти продуктивній зайнятості населення. Всебічна підтримка та подальший розвиток підприємництва обумовлюють зниження диспропорцій на товарних ринках, стимулюють розвиток конкуренції, дають змогу підвищити доходи громадян та забезпечити сталі доходи місцевих бюджетів. На сьогоднішній день підприємництвом охоплено понад 35 % зайнятого населення, а відповідно до Програми “Україна – 2010” очікується, що у 2010 р. кількість працюючих у сфері малого та середнього бізнесу становитиме не менш ніж 50 % зайнятого населення.

Важливим напрямком фінансового забезпечення підприємництва в сучасних умовах є диверсифікація форм фінансової підтримки з боку численних фінансово-кредитних установ. Здійснення банківської реформи в Україні на початку 90-х років на основі реорганізації банківського сектора та побудови двохрівневої банківської системи не наблизило структуру кредитної системи до потреб ринкових реформ. Як свідчать результати дослідження, не спостерігається відповідність між розвитком підприємницької діяльності в регіонах України та структурними змінами в мережі фінансово-кредитних установ. Підвищення частки підприємств недержавної форми власності до 60-70 % у багатьох регіонах України не супроводжувалося відповідними кількісними та якісними змінами на ринку фінансових послуг. Агрегований банківський капітал України складає лише 4,9 % ВВП, тоді як у країнах з перехідною економікою Центральної та Східної Європи – в середньому 40 %. У 8 областях України не функціонує жоден комерційний банк.

Подальший розвиток фінансово-кредитних відносин у процесі створення та функціонування в Україні трьохрівневої кредитної системи може бути забезпечений на основі:

· зміцнення фінансів підприємницьких структур на основі оптимального розмежування функцій та компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері контролю за їх діяльністю;

· запровадження сучасної системи фінансового контролю та аудиту фінансових операцій суб'єктів підприємницької діяльності;

· розширення спектра фінансових послуг, що надаються банківськими установами суб'єктам підприємницької діяльності;

· удосконалення правового регулювання взаємодії комерційних банків із небанківськими фінансово-кредитними установами;

· правового забезпечення діяльності небанківських фінансових установ і визначення специфікації спектра фінансових послуг, які надаються ними суб'єктам підприємництва;

· підвищення ролі вертикально інтегрованих структур у мобілізації й перерозподілі фінансових ресурсів на регіональному рівні;

· створення відповідних умов для розвитку інститутів кооперативної самоорганізації, забезпечення умов для їх ефективного розвитку;

· забезпечення відповідного контролю за діяльністю некомерційних організацій, створених з метою стимулювання подальшого розвитку підприємництва.

Нагального вирішення вимагають і проблеми законодавчого врегулювання взаємодії всіх учасників фінансового ринку. Кількість його суб'єктів зростає, а нормативно-правові питання регулювання їх діяльності ще не оформлені певним чином. Йдеться про такі установи як кооперативні та іпотечні банки, кредитні спілки та їх об'єднання, товариства спільного інвестування, кредитно-гарантійні установи, регіональні та місцеві фонди підтримки підприємництва.

На нашу думку, потрібна відповідна систематизація даних установ за більш чіткою класифікаційною ознакою. У зв'язку з цим доцільно аналіз їх діяльності провести на підставі їх розподілу на комерційні і некомерційні установи. Так, до категорії комерційних установ належать комерційні банки (в т.ч. спеціалізовані, а саме: інвестиційні, кооперативні, іпотечні і т. ін.) та спеціалізовані установи з мікрокредитування. До категорії некомерційних установ можна віднести кредитні спілки та фонди підтримки підприємництва, в т. ч. Український фонд підтримки підприємництва, регіональні та місцеві фонди підтримки підприємництва, Український державний фонд підтримки селянських (фермерських) господарств.

Узагальнюючи практику державної фінансово-кредитної підтримки малого та середнього бізнесу, необхідно підкреслити, що проблема високих відсоткових ставок певним чином вирішується, в тому числі запровадженням програм часткового відшкодування, однак проблемі відсутності у підприємців застави на сьогодні ще приділена недостатня увага.

Одним із шляхів розв’язання даної проблеми є створення фондів для надання гарантій та порук. Запровадження цього механізму дозволить отримувати банківські кредити тим категоріям підприємців, що сьогодні взагалі не мають такої можливості, зокрема, підприємцям – початківцям та новоствореним інноваційним підприємствам. При тому, що отримати кредит в банку на сьогодні, навіть в умовах фінансової кризи, є досить реальним, це дасть змогу створити повний цикл: отримання гарантії – отримання кредиту – відшкодування відсотків.


3. Міжнародні організації, що сприяють розвитку підприємництва в Україні

Набуття Україною конкурентоспроможності у сучасному світі нерозривно пов’язане із модернізацією її економіки. Як засвідчує міжнародний досвід, важливою складовою мобілізації інституційних чинників зміцнення конкурентоспроможності національної економіки є підприємництво.

Міжнародні організації, що сприяють розвиткові підприємництва в Україні, створенню і підтримці малого і середнього бізнесу - група Світового банку; Європейський банк реконструкції та розвитку; Агентство США з міжнародного розвитку: Програма ТАСІС; Координаційне бюро з питань економічних консультацій KFW - кредитна; Британська Рада в Україні; Альянс сприяння розвитку підприємництва; Міжнародна Спілка Українських підприємців (МСУП); Міжнародна економічна фундація (МЕФ).ї

На сучасному етапі економічного розвитку України, коли її визнано країною з ринковою економікою, необхідно також звернути увагу на аналіз існуючих проблем розвитку підприємництва з урахуванням вступу нашої держави до Світової організації торгівлі (СОТ) і формування нових механізмів співпраці з Європейським Союзом.

АСМБР заснована у 1996 році за ініціативою колишнього мера м. Кременчука Івана Пономаренка та генерального директора ЦСЕК в Україні Андрія Мельника.

За кількістю членів (більше 700) та співробітників апарату (14 осіб) АСМБР є однією з найбільших регіональних громадських організацій в Україні. Завдяки активній роботі АСМБР, її авторитету, Асоціація прийнята, як колективний член, до ряду українських та міжнародних організацій.

Головною метою створення організації є об'єднання зусиль громадськості навколо ідеї "відкритого міста", пропаганди промислового, економічного, наукового та культурного потенціалу міста і регіону.

Агентство США з міжнародного розвитку включає в себе:

· Фонд підтримки підприємництва у нових незалежних державах;

· Програма кредитування малого бізнесу фонду "Євразія";

· Всесвітня Рада кредитних спілок;

· Ньюбізнет;

· Проект міжнародної фінансової корпорації з постприватизаційної підтримки;

· Альянс;

· Жіночий консорціум нові незалежні держави - США / Вінрок Інтернешнл;

· Програма розвитку бізнес-інкубаторів в Україні;

· Американський корпус миру;

· Комерційний відділ посольства США / Закордонна комерційна служба уряду США.

Агентство допомагає Україні закласти підвалини ринкової економіки через передачу значної частини державної власності у приватне володіння та глибокі зміни в економічній політиці, та реформування функціональних інститутів держави.

Група Світового банку:

· це міжнародна організація розвитку, мета якої - надавати допомогу країнам-членам Групи на шляху до економічного та соціального прогресу;

· фінансує свої кредитні операції, здійснювані в Україні, та інших членів Групи з середнім рівнем доходу шляхом запозичення коштів на світових ринках капіталу;

· є власністю 180 держав-учасниць, а керівництво діяльністю Групи здійснює Рада виконавчих директорів, які є представниками держав-учасниць. Україна, як учасник-акціонер Банку, має 0,77% акцій.

До складу Групи Світового банку входять п"ять міжнарожних організацій:

· Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР);

· Міжнародна фінансова корпорація (МФК);

· Міжнародна асоціація розвитку (МАР);

· Міжнародний центр розв"язання спірних питань у сфері інвестицій;

· Багатостороннє агентство по гарантіях інвестицій (БАГІ).

ЄБРР приділяє найвищу увагу проектам приватного сектору шляхом збільшення фінансових ресурсів, призначених для приватних малих та середніх підприємств, прямого корпоративного фінансування, підтримки розвитку приватних банків та інфраструктури, в таких галузях, як енергетика та телекомунікації.

Основні напрямки діяльності:

· підтримка розвитку приватного сектору;

· підтримка приватизації;

· підтримка та зміцнення фінансового сектору;

· заохочення приватних інвестицій у розвиток сільськогосподарського сектору;

· раціоналізація енергетичного сектору;

· реабілітація та реформування ключових секторів інфраструктури.

Тасіс - це програма, розроблена Європейським Союзом для Нових Незалежних Держав (колишніх республік Радянського Союзу за винятком країн Балтії) та Монголії, з метою сприяння розвитку гармонійних та міцних економічних і політичних зв"язків між Європейським Союзом та цими країнами-партнерами. Метою програми є підтримка зусиль країн-партнерів по створенню суспільства, заснованих на політичних свободах та економічному процвітанні.

До найважливіших завдань Координаційного бюро належать:

· підтримка українських та німецьких партнерів щодо визначення пріоритетних напрямків консультаційної допомоги в сфері економіки;

· прийняття та оцінка заяв щодо надання консультацій;

· підтримка на місцях німецьких експертів, які працюють на короткостроковій чи довгостроковій основі, за погодженням з українською стороною;

· координація німецької консультаційної діяльності з іншими двосторонніми та багатосторонніми донорами;

· інформування громадськості про результати консультаційної діяльності Федерального Уряду Німеччини.

Сьогодні Координаційне бюро обслуговує в Україні за програмою "ТРАНСФОРМ" близько 60 проектів.

Британська Рада в Україні надає доступ до британського досвіду й знань у галузі розбудови відкритого суспільства та ринкової економіки.

Пріоритетні галузі:

· надання доступу до британського досвіду й знань у найрізноманітніших галузях;

· підтримка розбудови відкритого суспільства та ринкової економіки;

· пропагування англійської мови;

· підтримка наукової співпраці, системи освіти, діяльність недержавних організацій, розвитку інформаційного суспільства;

· представлення британських мистецьких заходів в Україні.

Альянс сприяння розвитку підприємництва - це консорціум, який фінансується Агентством США з міжнародного розвитку. Альянс складається з чотирьох неурядових комерційних добровольчих організацій: Корпорація сприяння фермерському руху та агробізнесу за кордоном (КФРА), Корпусу громадян за демократію (КГД), Міжнародного корпусу експертів-добровольців (МКЕД) та Корпусу експертів-магістрів ділового адміністрування (КЕМА).

Експерти Альянсу індивідуально та групами консультують з питань управління, фінансового менеджменту, виробництва й маркетингу сучасних систем вільного ринку. Крім того, експерти допомагають у таких напрямках, як:

· стратегічне планування;

· розробка бізнес-планів;

· створення спільних підприємств;

· виявлення джерел фінансування.


Список використаної літератури

1. Варналій З. Основи підприємництва: Навчальний посібник/ Захарій Варналій,. - 3-тє вид., виправл. і доп.. - К.: Знання-Прес, 2006. - 350 с.

2. Виноградська А. Основи підприємництва: Навч. посіб./ Алла Виноградська,. - 2-е вид., перероб. і доп.. - К.: Кондор, 2005. - 540 с.

3. Гетьман О. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Оксана Гетьман, Валентина Шаповал,; Мін-во освіти і науки України, Дніпропетровський ун-т економіки і права. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 487 с.

4. Донець Л. Основи підприємництва: Навч. посіб./ Любов Донець, Надія Романенко,; М-во освіти і науки України, ДонДУЕТ ім. М. Туган-Барановського. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 315 с.

5. Дратвер Б. Основи підприємницької діяльності: Навчальний посібник/ Борис Дратвер, М-во освіти і науки України, Кіровоградський держ. пед. ун-т ім. В.Винниченка. - Кіровоград, 2003. - 186 с.

6. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ П. В. Круш, В. І. Подвігіна, Б. М. Сердюк та ін.. - К.: Ельга-Н: КНТ, 2007. - 777 с.

7. Мочерний С. Основи підприємницької діяльності: Посібник/ Степан Мочерний, Олександр Устенко, Сергій Чеботар. - К.: Академія, 2003. - 279 с.

8. Основи підприємницької діяльності: Навчальний посібник/ Борис Дратвер, Наталія Пасічник, Дмитро Закатнов та ін.; М-во освіти і науки України, АПН України, Ін-т проблем виховання. - Кіровоград, 2004. - 223 с.

9. Цигилик І. І. Основи підприємництва: Навч. посіб./ І. І. Цигилик, Т. М. Паневник, З. М. Криховецька; Мін-во освіти і науки України, Ін-т менеджменту та економіки "Галицька академія". - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 239 с.

10. Шваб Л. Основи підприємництва: Навч. посібник/ Людмила Іллівна Шваб,. - К.: Каравела, 2006. - 343 с.

Схожі роботи
Особливості державного регулювання організації оплати праці на етапі формування ринкової економіки в Україні
Удосконалення державного регулювання оплати праці.Основні напрями посилення державного впливу на регулювання оплати праці в контексті реалізації концепції дальшого реформування оплати...
Витрати виробництва. Вартість товару і його ціна
Характеристика витрат виробництва та їх класифікація. Вартість товару і його ціна...
Організаційно-економічна підготовка виробництва
Методичні основи вдосконалення планування підготовки виробництва. Зміст і головні етапи організаційної підготовки виробництва. Теоретико-методологічні аспекти організаційної та...
Економіка підприємства
Можливі напрями вдосконалення ціноутворення на продукцію (послуги) в Україні.Ціни на продукцію (послуги): сутнісна характеристика, види, методи встановлення і регулювання...