Населення та трудові ресурси

Вступ

Розділ І. Теоретичні основи трудових ресурсів та їх формування

1.1. Основні категорії та поняття населення та трудових ресурсів

1.2. Трудові ресурси як наукова проблема та об'єкт управління

Розділ II. Аналіз населення та трудових ресурсів в Україні

2.1. Соціально-економічна характеристика трудових ресурсів, їх роль і місце в економіці України

2.2. Трудовий потенціал суспільства та демографічна ситуація, його сутність, види, особливості формування в Україні

Розділ ІІІ. Напрями подолання демографічної кризи в Україні та підвищення якості трудового потенціалу суспільства

3.1.Основні причини сучасного демографічного становища в Україні

3.2. Пропозиції щодо подолання демографічної кризи в Україні та підвищення якості трудового потенціалу суспільства

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми. Важливим елементом продуктивних сил і головним джерелом розвитку економіки є люди, їх майстерність, освіта, підготовка, мотивація діяльності. Існує непересічна залежність конкурентоспроможності економіки, рівня добробуту населення від якості трудового потенціалу персоналу підприємства, організації.

Існуюча демографічна ситуація в Україні викликає занепокоєння, адже за 1991-2008 pp. чисельність населення зменшилась на 5,5млн осіб. За прогнозними даними відділу економічних і соціальних досліджень ООН, до 2050 р. населення нашої країни становитиме близько 26млн осіб. Дещо оптимістичнішим є прогноз вітчизняних науковців, розроблений Інститутом демографії та соціальних досліджень НАН України, за яким до 2050 р. населення України становитиме 36,3 млн осіб. Зазначені тенденції створюють реальні загрози національній, у тому числі економічній, безпеці країни, що призведе до дефіциту трудових ресурсів, зменшення обсягів ВВП країни та продуктивності праці, а загалом до погіршення якості трудового потенціалу суспільства. Трудові ресурси — це частина населення країни, що за своїм фізичним розвитком, розумовими здібностями і знаннями здатна працювати в народному господарстві.

Проблемним визначенням сутності демографічної кризи та її компонент приділяли значну увагу вітчизняні учені, зокрема Д. Богиня, І. Гнибіденко, Ю.Корчак-Чепурковський, Н. Левчук, Е. Лібанова, Л. Лісогор, В. Онікієнко, І. Петрова, С. Пирожков, О. Позняк, І. Прибиткова, В. Стешенко, М.Стасюк, Н. Фойгт і багато інших. Водночас розгляду питань щодо комплексної оцінки основних компонент демографічної кризи та її впливу на трудовий потенціал у сучасних умовах розвитку України приділено недостатньо уваги. Тому метою статті є виявлення основних компонент, що впливають на сучасну демографічну кризу та визначення її впливу на трудовий потенціал суспільства.

З цього визначення виходить, що трудові ресурси включають в себе як реальних працівників, що вже зайняті в економіці країни, так і потенційних, котрі не зайняті, але можуть працювати. Тобто це поняття спеціально створене та ідеально підходить для радянської ідеології поголовної примусової зайнятості, проте, як уже зазначалося, продовжує використовуватися і в наш час. Результати господарської діяльності підприємства залежать від ефективності використання живої праці – найбільш вирішального фактору виробництва, тому що підприємство створилося самою людиною для задоволення її потреб.

Метою роботиє вивчення цілей та завдань управління персоналом, засобів управління персоналом, гнучкого управління кадрами.

Завдання курсової роботи:

- розкрити сутність основних категорій та поняття населення та трудових ресурсів;

- висвітлити аналіз населення та трудових ресурсів в Україні;

- обґрунтувати стан та соціально-економічну характеристику трудових ресурсів, їх роль і місце в економіці України;

- розкрити основні причини сучасного демографічного становища в Україні;

- характеристика напрямків кращого використання трудових ресурсів.

Предметом дослідженнявиступають трудові ресурси.

Об’єктом дослідженняє характеристика населення як елементу трудового потенціалу та чинники формування резервів ефективності використання трудового потенціалу.

Розділ І. Теоретичні основи трудових ресурсів та їх формування

1.1. Основні категорії та поняття населення та трудових ресурсів

Населення можна характеризувати з двох боків: як елемент продуктивних сил і як носія соціально-трудових відносин. Однак існує і третій бік, властивий населенню, — це відтворення самого населення. Під відтворенням населення розуміютьйого оновлення шляхом народжуваності і смертності, які постійно змінюють чисельність, статевовікову структуру та інші йогопоказники.

Населення не може існувати поза економікою, як і економіка без населення, це дві частини одного соціального організму. Стосовно до економіки населення виступає одночасно як виробник і споживач матеріальних та духовних цінностей. У триєдиній системі «населення — діяльність — життєве середовище» перший її елемент (за чисельністю, віком та статтю) має визначальне значення для формування двох інших. Питання щодо чисельності населення та його руху в перспективі (народжуваність, смертність, еміграція), а також характеристика його складу є важливими вихідними параметрами для формування програм розселення, зайнятості, задоволення соціальних потреб конкретних категорій людей, розвитку економічного потенціалу держави, регіонів. Одночасно демографічна ситуація є основним індикатором успішності реалізації трансформаційних ринкових перетворень у державі. Параметри населення є тим чинником, який разом із купівельною спроможністю індивідів визначає потенційний обсяг споживчих товарів та послуг, а отже, безпосередньо впливає на виробництво, сферу обслуговування, масштаби експортно-імпортних операцій тощо. Більше того, поступальний розвиток економіки можливий лише в тому разі, коли чисельність населення держави є достатньою для забезпечення необхідного рівня господарської освоєності території і водночас меншою за ту межу, при досягненні якої настає перенаселення[13, c. 4-6].

Населення як складну демоекономічну категорію зазвичайрозглядають у кількісних вимірах, використовуючи численні кількісні та якісні характеристики, які відображені на рис. 1.

Розрізняють постійне, наявне та юридичне населення.

Постійне населення — це сукупність людей, що постійно проживають на певній території, незалежно від того чи перебувають вони в даний момент на цій території.

Наявне населення даної території — це сукупність людей, які перебувають на ній, незалежно від тривалості перебування.

Юридичне населення — це ті, які зазначені у списках жителів даної території та зареєстровані на ній.

З огляду на можливості трудової діяльності і відповідно до законодавства України населення поділяється на три частини. Перша частина — це особи, молодші працездатного віку, від народження до 16 років, тобто діти та підлітки, друга частина — це особи працездатного (робочого віку), що є основною складовою трудових ресурсів країни (жінки 16—54 років, чоловіки 16—59 років), третя частина — це особи, старші працездатного віку, після закінчення якого надається пенсія.

Працездатне населення — це сукупність осіб, переважно працездатного віку, які здатні за своїми психологічними та фізичними здібностями брати участь у трудовій діяльності. Працездатне населення під впливом конкретних соціально-економічних умов поділяється на дві групи: економічно активне та неактивне населення.

Аналізуючи населення, важливо дослідити його розподіл за рядом демографічних ознак, особливо в динаміці, що дозволяє визначити соціально-економічні зрушення у структурі суспільства і виявити закономірності відтворення населення. На розвиток економіки суспільства істотно впливає структура населення. Вона визначається за такими ознаками: статевою, віковою, етнічною, сімейною, соціальною, економічною.

Саме структура населення визначає його кількісний та якісний стан розміщення по країні[7, c. 39-40].

1.2. Трудові ресурси як наукова проблема та об'єкт управління

Удосконалення управління трудовими ресурсами виступає одним із центральних завдань науки і практики державного управління. Як засвідчує історія суспільного розвитку, найбільш багатими, цивілізованими є країни світу, в яких створені умови для формування, найкращого використання людських ресурсів, їх відтворення і збагачення; країни, де високо цінується праця і здійснюється постійна турбота про підвищення її ефективності. За підрахунками Світового банку, в складі національного багатства США основні виробничі фонди складають 19%, природні ресурси - 5%, а людський капітал - 76%. Відповідні показники для Західної Європи - 23,2 та 74%. Для порівняння: співвідношення їх для Росії складає 10, 40 та 50%.

Трудові ресурси визначають стан і перспективи економічного та соціального прогресу будь-якої країни. Водночас саме сфера праці залишається нині тією ланкою національного господарства України, в якій найбільшою мірою акумулюються соціально-економічні проблеми. Це, насамперед, дисбаланс між попитом та пропозицією праці, високий рівень безробіття, низькі ефек