Засоби захисту від ризиків біржової діяльності

Вступ.

1. Сутність ризиків у біржовій діяльності.

2. Основні види та класифікація біржових ризиків.

3. Особливості застосування біржових інструментів хеджування ризиків.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Невід'ємним елементом підприємницької і, зокрема, біржової діяльності є ризики. У більшому ступені ризикам піддається діяльність біржових спекулянтів, які у своєму прагненні одержати високі фінансові результати навмисно йдуть на ризики. Нестабільність ринкової економіки в Україні, з одного боку, відсутність чітко налагодженого біржового механізму, з іншого, роблять дуже важливою проблему пошуку рішень в умовах ризику при здійсненні операцій на вітчизняних товарних біржах.

Однак ризики, властиві угодам з реальним товаром, і методи управління ними є маловивченими питаннями. Невміння своєчасно виявляти ризики, передбачати їх, а значить приймати правильне рішення щодо їх мінімізації, призводить до зменшення бажаного (очікуваного) прибутку від біржової угоди, а іноді — до банкрутства брокерської контори. У зв'язку з цим, дуже актуальною є задача вивчення цієї проблеми.

Біржові ризики є складовою частиною підприємницьких ризиків, які досліджують М. Г. Лапуста, Л. Г. Шаршукова, М. И. Баканов, В. А. Чернов та інші. Методи управління ризиками на біржовому строковому ринку запропоновано у роботах М. Казаріна, В. Штотланда, А. Кузіна, В. Бєлінського. Ризики товарної біржі вивчають І. А. Бланк, Н. Г. Каменева, В. Г. Шепілова. Аналіз робіт цих та інших спеціалістів у галузі біржової торгівлі показує, що в економічній теорії залишаються недостатньо розробленими питання класифікації біржових ризиків, методи управління ризиками біржі реального товару та інші.

Мета дослідження. Подальше дослідження біржових ризиків, їх видів, природи виникнення, уточнення та доповнення існуючих систем класифікації біржових ризиків, чинників, що впливають на ступінь ризиків.


1. Сутність ризиків у біржовій діяльності

Аналіз вітчизняної та зарубіжної наукової літератури, присвяченої дослідженням джерел і видів ризиків, дозволив зробити висновок про наявність великої кількості поглядів на це питання, на проблему визначення сутності самого ризику. Відсутня чітка система класифікації біржових ризиків.

Причинами кризи біржі реальних товарів в Україні є наступні.

Першою і головною причиною можна вважати відсутність цілісної політики держави щодо біржового руху загалом. Неможливо будувати ринкові відносини без структурування ринку на вертикалі: на ринок теперішніх цін (спот), причому саме центральні ринкові ціни на сировину, капітал та іноземну валюту; і ринок майбутніх цін (ф’ючерс) на ці найважливіші активи.

Сировинні товари, капітал, іноземна валюта - це активи, ціни та курси, яких відіграють вирішальну роль в економіці. Без визначення теперішніх цін та їх майбутніх прогнозів бізнес не може розвиватися.

Крім цього, сировина, як сільськогосподарська, так і енергоносії, що лежать в основі будь-якого виробництва – це товари, попит на які майже нееластичний за цінами. Для зменшення споживання, наприклад, енергоносіїв, необхідно змінити конструкцію двигунів або зменшити парк машин, що за короткий час зробити неможливо. Або інший, не менш красномовний приклад – споживання хліба в Україні, незважаючи на суттєве зростання цін, не зменшується. Для цього потрібно змінити раціони харчування, набір споживчого кошика, а на це потрібні роки.

Сировинний товар, а Україна, як відомо, є сировинною країною, потребує специфічних механізмів для формування прогнозних ринкових цін, де величезна кількість продавців та покупців щомиті змінюється, а саме їх рівновага робить еластичним ціноутворення і зменшує цінові коливання.

В Україні, на наш погляд, вже не потрібні біржі у тому вигляді, якими вони є сьогодні. Потрібно створити біржу ф'ючерсну (регулятор і страховий орган) для сировини та фінансових ринків.

Друга причина – недосконалість біржового законодавства. Закони України “Про цінні папери і фондову біржу”, “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”, “Про товарну біржу” та інші економічні закони не створюють цілісного правового поля для структурування ринку та впровадження у біржову практику похідних фінансових інструментів. Неабияке значення у цьому аспекті матиме прийняття Цивільного кодексу. Однак і в проекті нового Цивільного кодексу, прийняття якого очікується у 2002р., також не закріплені операції з похідними фінансовими інструментами, ф’ючерсами, опціонами, свопами та відповідальність за їх невиконання, процедура судового оскарження й арбітражу[14, c. 52-53].

Законодавство в Україні неоднозначне трактує статус бірж. У двох Законах статус товарної та фондової бірж різний. В одному документі біржа – некомерційна організація (Закон України “Про товарну біржу”), у другому – акціонерне товариство (Закон України “Про цінні папери і фондову біржу”). Обидва законодавчі акти незначні за обсягом, до них не включені вимоги до забезпечення умов для ціноутворення методом чистої конкуренції збалансованої ринкової ціни або курсу. Не обумовлюються і не характеризуються похідні цінні папери, ф’ючерси та опціони, форвардні та ф’ючерсні угоди тощо.

Найчастіше біржовий ризик розглядається як імовірність виникнення несприятливої події, пов'язаної зі здійсненням біржової угоди, що тягне за собою різні види втрат [1, c.28]. Ризик також ототожнюють зі ступенем неуспіху (успіху) учасників біржових торгів у досягненні своїх цілей при виборі рішення з числа альтернативних. Під ризиком розуміють також імовірнісну дію чи діяльність, що призводить до несприятливого результату біржової операції.

В усіх цих визначеннях відбиті різні аспекти, що характеризують ризик: ризикова подія (дія), імовірність її настання, розмір можливих фінансових втрат при її реалізації (рівень ризику), чинники ризику.

При вивченні біржових ризиків варто виходити з того, що фінансові втрати в результаті певних несприятливих подій можуть нести не тільки брокери та їх клієнти, але і сама біржа. Ризиковий характер діяльності біржі зумовлений прийняттям нею частини ризиків своїх клієнтів. Він виявляється у тому випадку, коли біржа виступає гарантом виконання біржових операцій.

Таким чином, біржовий ризик — це ризик будь-якого суб'єкта біржового ринку, що здійснює свою діяльність в умовах невизначеності, змінювання зовнішнього і внутрішнього середовища[9, c. 95-97].

2. Основні види та класифікація біржових ризиків

Розмаїття біржових ризиків робить необхідним упорядкування їх за видами шляхом виділення різних класифікаційних груп. З цією метою ризики групуються за ознаками. Частіше виділяють наступні ознаки: за ступенем допустимості, за очікуваними результатами, за тривалістю впливу, за сферою виникнення, за масштабами дії, за природою виникнення, залежно від етапу здійснення угоди, за можливістю диверсифікації, за можливістю страхування.

Така класифікація, на наш погляд, є недостатньо повною і не відображає специфіку українських бірж. У зв'язку з чим пропонується доповнити її наступними ознаками: залежно від виду біржової операції, за етапами здійснення біржової операції, залежно від учасника біржової операції.

Вимагає уточнення і виділення видів ризиків за можливістю страхування. Так, наприклад, Н. Г. Каменева вважає, що сюди відносяться ризики, що хеджуються і ризики, що не хеджуються. Не поділяючи цієї точки зору, пропонуємо виділити дві ознаки: за можливістю хеджування і за можливістю страхування (ризики, що страхуються і ризики, що не страхуються), оскільки хеджування — це біржовий механізм страхування цінових ризиків, складовою частиною якого є ф'ючерсна операція. Але існує потреба в угодах з реальним товаром страхувати вантажі, товарні запаси й ін. Такі ризики передаються за умовами страхового договору (поліса) страховим компаніям. При цьому, не страхується прибуток торговця й ін.

Залежно від виду біржової операції варто виділяти ризики, пов'язані зі здійсненням спотових, форвардних, ф'ючерсних і опціонних угод. Прийнято вважати, що за спотовими угодами ризик мінімальний, але це справедливо в більшій мірі стосовно ціни, що не встигає сильно змінитися протягом короткого періоду часу, відведеного на-виконання угоди. На українських біржах існує ризик продажу «повітря», тобто не існуючого чи вже проданого на іншому ринку товару, ризик несплати поставленого товару, ризик постачання неякісного товару й ін.[7, c. 84-86]

Форвардній угоді властиві усі види комерційного ризику: виробничі, торгові, фінансові. Серед них основне місце належить ризику, пов'язаному з постачанням та реалізацією товару; ризику, що виникає при транспортуванні; ризику, пов'язаному з платоспроможністю контрагента за угодою; змінами валютного курсу. Для більшості українських бірж залишається невирішеною задача розробки та налагодження механізму страхування зазначених ризиків. Це є стримуючим фактором у залученні підприємств до активної діяльності на товарних біржах.

Успіх ф'ючерсної угоди залежить від пра