ВАШКЕВИЧ В.М. Політичне маніпулювання історичною свідомістю молоді в період трансформаційних перетворень

У ході міжцивілізаційного зсуву завжди збурюється не тільки філософська, соціологічна, політологічна або культурологічна думка, а неодмінно й історична складова родового життя світової спільноти модифікується в залежності від змісту трансформаційних перетворень. Пошуки виходу з кризи завжди пов’язані зі значним зростанням інтелектуальної напруги як в середині окремої країни, так і в середовищі групи країн, наприклад, держав-учасниць Ради Європи.

Соціальний інтелект цих країн має не тільки опанувати новими закономірностями соціального, економічного, політичного і ідеологічного розвитку, а й повести за собою населення своїх країн шляхом, що історично обумовлений ментальністю народу та його культурологічною спадщиною.

Друга половина ХХ століття у глобальному вимірі характеризується, як відомо, трансформацією класичних капіталістичного і тотально-соціалістичного суспільств в інтегровану соціальну-економічну систему нового типу — поліформаційну [14]. Капіталізм, використав науково-технічну революцію, став трансформуватись у систему соціальних держав або держав так званого загального добробуту, у якій соціально-класові конфлікти вирішуються мирним шляхом за рахунок домовленостей роботодавців, держави і профспілок, а добробут середніх прошарків, і навіть груп аутсайдерів, постійно зростає.

Соціалістична система, навпаки, згасала і розвалилась у 80 — 90-ті роки минулого століття. Постсоціалістичні держави вимушені були переходити до поліформаційної економіки і обрати у якості орієнтира соціальну, демократичну правову державу. Ідеологічні бар’єри конвергенції капіталізму і соціалізму фактично зникли.

Такі кардинальні зрушення не могли пройти без наслідків для історичної науки та історичної свідомості пересічних громадян. їх усвідомлення ще тільки починається. Історична свідомість громадян перехідного періоду повинна зробити поправки для себе, оскільки життя продовжується, взаємодія ще недавно ідеологічно протилежно спрямованих суспільних систем глобалізується і чітко спрямована у русло інтеграції соціального інтелекту, підвищення технологічного рівня у сфері матеріального та духовного виробництва, політичної узгодженості поведінки країн, що опинились у “одному човні” та ідеологічній поліфонії, що надто важко сприймає ідеї глобалізованого космополітизму.

У вимірі історичного часу проблема подальшого розвитку країн різного походження полягає у створенні історичного фундаменту для відтворення суспільного життя, тобто такого що вже має розвинені людські, технологічні, науково-освітянські й організаційні ресурси, і побудові на ньому інформаційного, відкритого та самодостатнього для подальшого розвитку суспільства.

Саме тут своє слово має сказати фундаментальна історична наука. Практика довела, що науковці на Сході і Заході мають вступити у діалог і переосмислити у вимірі інформаційної фази розвитку світової спільноти минуле і тим самим внести певні корективи у наше бачення вагомості його окремих подій і їх впливу на сьогодення, скорегувати світоглядну основу взаємовідношень між народами світу, що має два, а за деякими свідченнями навіть три і більше полюси розвитку.

Як буде розгортатись цей діалог, хто займе в ньому провідну роль і з якими ідеями будуть пов’язані наслідки трансформаційного періоду покаже час. З практики добре відомо лише одне: старше покоління своїх світоглядних позицій не змінить, бо вони зафіксовані у їх власному досвіді, як правило, гіркому, то боротьба буде вестись за вплив на історичну пам’ять, історичне мислення, історичну свідомість молодого покоління.

Це закономірно, оскільки від стану свідомості молоді залежить майбутнє будь-якої країни, а у глобалізованому світі це напряму торкається й долі світової спільноти. Тож більш уважно зупинимось на даному доленосному моменті, що вже сьогодні детермінує наше майбутнє.

Історична наука має вивчати закономірності соціального світу, накопичувати знання про нього, вести відбір і селекцію з метою забезпечення якісного відтворення цілісності соціального світу. Звернення до загальнолюдських цінностей є саме таким кроком. Науковий напрям, в наслідок свого змісту, формує історичну свідомість молоді шляхом оволодіння науковими знаннями про саморозгортання соціального світу.

Особистість на основі наукових знань з історії має рефлексувати нове знання і тим самим самостійно, неухильно й вільно піднімати соціальний організм країни чи групи країн на якісно новий рівень функціонування і розвитку.

Зовсім інша картина вимальовується якщо на міжнародний діалог істориків, що обговорюють проблеми соціального розвитку, поглянути через призму алгоритму політичного маніпулювання історичною свідомістю людини взагалі і молоді особливо. Ясно, що об’єктом політичного маніпулювання може стати будь-яка подія або історичний факт. Тут усе залежить від політичної ситуації, що склалась на даний момент у даному місці. Революційна доцільність здатна з нічого заварити кашу.

Але в історичній науці існують декілька так званих “наскрізних” тем, що постійно викликають гарячі дебати і є конфліктногенними для будь-яких взаємодіючих сторін. Як правило і у стосунках між окремими країнами є рани, що кривавлять століттями. Якщо взяти для зразка відносини між Росією і Україною, то це Переяславська Рада, що пройшла під керівництвом Богдана Хмельницького, голодомор на Україні 30-х років минулого століття і цим перелік не завершується. “Серед ідеологемно-міфологемної складової історичної свідомості чільне місце займають положення, сформовані історичною наукою радянського періоду вітчизняної історії. Сюди відносяться, зокрема, твердження про Київську Русь, як “колиску трьох братніх народів — російського, українського й білоруського”, російського народу як “старшого брата”, формування нової історичної спільності людей — “радянський народ”, неминучість приходу ери комунізму як закономірного й вирішального етапу історичного поступу.

Намагаючись протистояти проросійській імперській і прокомуністичній ідеології, українська національно орієнтована інтелігенція, в свою чергу, формувала й активно поширювала так звані опозиційні міфи націоналістичного спрямування, зокрема, про “винятковість української нації”, її “арійське” походження, месіанську роль в історії тощо”[4,553].

У відносинах між СРСР та гітлерівською Німеччиною вразлива точка — наявність таємного протоколу про поділ Європи.

Між Україною та Польщею — це історія українсько-польського військово-політичного протистояння на землях спільного проживання двох народів в роки Другої світової війни, що й досі залишається найбільш дискусійною темою обох історіографій і найбільш болючою проблемою в сучасних україно-польських гуманітарних взаєминах [6].

Інформація, що напрацьована історичною наукою, запускається по комунікативним каналам, що функціонують у суспільстві і таким чином впливають на свідомість громадян країни, формуючи у них відповідні образи, ідеали, збуджуючи “демонів печер”, викликаючи страх і таке ін.

Український науковець В. Королько акцентував увагу на тому, що при розширенні демократичних засад зменшується можливість прямого примусу та тиску на свідомість пересічного громадянина країни, що веде до значного зростання ролі комунікативної сфери він посилався на вислів американського політолога Дж. Бріанта: “Демократія — це політична система, яка винагороджує комунікаційну силу, так само, як свого часу первісні системи винагороджували фізичну силу” [9,83].

Оскільки нас цікавить політична маніпуляція, то наведемо й інші слова цього політолога, якій підкреслював, що для цього випадку “функціонування демократичної системи можна уявити таким чином: політичного лідерства тут досягає той, хто спроможний найкраще переконати громадян у тому, що саме він найбільш здатний виконувати цю функцію та приносити блага іншим” [9,83]. За таких умов увага дослідників акцентувалась вже на особливостях досягнення впливу в будь-яких типах соціальних взаємодій, без відносно до рівня чи сфери їх здійснення і не зважаючи на тип знання який використовується.

В демократично орієнтованому суспільстві проблема впливу набувала морально суперечливого забарвлення, вимагаючи повсякчас маскувати, або принаймні уникати розголосу його здійснення. Перед дослідниками вже поставала необхідність вивчення проблеми “підтасованої відкритості” (Ю. Хабермас) суспільного життя. Це зумовлене і іншою особливістю демократичного суспільства, яке, наприклад, в політичній комунікації за різними концепціями неминуче розглядається як висококонкурентне за природою демократичного здійснення політики і як таке, що спонтанно породжує нові впливи.

Таким чином, демократизація суспільного життя поставила на порядок денний проблему напрацювати принципово новий спосіб панування над людьми шляхом духовного впливу на них завдяки програмуванню їх поведінки. Цей політичний вплив спрямований на психологічні структури людини, зді